Феррімагнітний резонанс, один з різновидів електронного магнітного резонансу. Ф. р. виявляється як різке зростання поглинання феримагнетиком енергії електромагнітного випромінювання при певних (резонансних) значеннях частоти (і певній напруженості прикладеного (зовнішнього) магнітного поля H 0 . Наявність у феримагнетиках декілька магнітних підграток (див. феримагнетизм ) приводить до існування декількох гілок Ф. р. Гілки Ф. р. відповідають збудженню резонансних коливань векторів намагніченості підграток як відносно один одного, так і відносно вектора H 0 . Низькочастотна гілка Ф. р. відповідає збудженню прецессиі вектора результуючої намагніченості зразка J в ефективному полі Н еф , яке визначається зовнішнім полем, полями анізотропії і розмагнічуючими полями. Прецессия відбувається таким чином, що не порушується антипаралельність підграток; тоді n = g еф Н еф . Цей вигляд Ф. р. нічим не відрізняється від феромагнітного резонансу і тому в науковій літературі часто користуються лише цим терміном для опису як ферро-, так і феррімагнітного резонансу. Специфіка Ф. р. виявляється тут лише в зміні значення магнітомеханічного відношення g еф . В простому випадку феримагнетика з двома підгратками, що мають намагніченості M 1 і M 2 , g еф = ( M 1 – M 2 )/( M 1 /g 1 – M 2 /g 2 ) (тут g 1 і g 2 – магнітомеханічного відношення для підграток).
Високочастотні гілки Ф. р. відповідають таким видам прецессиі векторів намагніченості підграток, при яких порушується їх антипаралельність. Ці гілки Ф. р. інколи називають обмінними резонансами. Їх частоти пропорційні обмінним полям, що діють між підгратками: n = ga J , де а – константа обмінної взаємодії . Ці частоти розташовані в інфрачервоному діапазоні електромагнітного спектру. Складнішим і менш вивченим є питання про Ф. р. у феримагнетиках з неколінеарним розташуванням векторів намагніченості підграток, а також питання про Ф. р. поблизу точки компенсації (тобто поблизу температури, при якою сумарна намагніченість зразка дорівнює нулю).
