Ферментативні методи аналізу , методи кількісного визначення хімічних речовин в розчині, засновані на використанні ферментів . За допомогою Ф. м. а. визначають речовини, здатні брати участь в хімічних реакціях, що каталізують ферментами, а також що є активаторами або інгібіторами ферментів. Ф. м. а. характеризуються високою чутливістю і специфічністю, оскільки ферменти каталізують перетворення речовин з великою швидкістю і високо вибірково, навіть якщо аналізоване з'єднання знаходиться в суміші з ін. близькими по хімічній будові речовинами.
При визначенні субстрата ферментативної реакції до аналізованої проби додають фермент і ін. необхідні для реакції компоненти. Після закінчення реакції тим або іншим зручним методом встановлюють в розчині вміст продукту реакції. Наприклад, визначення етилового спирту в розчині за допомогою ферменту алкогольдегидрогенази (АДГ) виробляється за участю кофермента АДГ – никотінамідаденіндінуклеотіда (НАД). Останній в ході ферментативної реакції кількісно перетворюється на відновлений НАД, такий, що володіє, на відміну від окисленої форми, здібністю до поглинання ультрафіолетового світла при довжині хвилі 340 нм. Вимірюючи це поглинання можна встановити концентрацію відновленого НАД і розрахувати концентрацію етилового спирту. Метод дозволяє визначити 1 мкг спирту в 1 мл розчину. Багато Ф. м. а. засновані на визначенні зміни кислотності розчину в ході ферментативної реакції. Наприклад, ефіри карбонових, фосфорною і ін. кислот можна визначати за допомогою специфічних ферментів, що каталізують їх гідроліз. Оскільки при гідролізі утворюються відповідні кислоти, результат їх титрування після закінчення реакції дозволяє розрахувати концентрацію визначуваного ефіру.
При Ф. м. а. часто використовують комбінацію (сполучення) декількох ферментативних реакцій. Наприклад, концентрація глюкози може бути визначена за допомогою ферментів глюкозооксидази (ГО) і пероксидази (ПО). Під дією ГО глюкоза перетворюється на глюконову кислоту, при цьому утворюється перекис водню, який, у свою чергу, під впливом ПО може окислювати введений в розчин ортодіанізідін (або толідин) і давати забарвлення. Вимірюючи інтенсивність забарвлення розчину, можна розрахувати вихідну концентрацію глюкози (чутливість методу 5 мкг в пробі). Цей спосіб застосовується для швидкого визначення глюкози в сечі у хворих діабетом за допомогою індикаторного папірця, просоченого вказаними реактивами.
Різновидом Ф. м. а. є кінетичні методи аналізу, засновані на залежності швидкості ферментативної реакції від концентрації аналізованих речовин (див. Ферментативний каталіз ) , якими можуть бути субстрати, активатори або інгібітори ферментів. Знаючи характер цієї залежності, можна, вимірюючи швидкість ферментативної реакції, розрахувати концентрацію аналізованої речовини. Наприклад, кількісне визначення фосфорорганічних інсектицидів, що є сильними інгібіторами, ферменту холіноестерази виробляється шляхом виміру активності цього ферменту у відсутності і у присутності інгібітору. Чутливість методу визначення, наприклад діетіл-пара -нітрофенілфосфата, складає 0,015 мкг в пробі, іонів магнію (по впливу, що активує їх, на фермент, що окислює ізолимонну кислоту) – 0,1 мкг.
Широкого поширення набули Ф. м. а., засновані на використанні ферментів, міцно пов'язаних з твердими носіями, якими можуть бути полімери, неорганічні сорбенти, гелі. Такі «тверді ферменти», поміщені на електрохімічні датчики (скляні, платинові і ін. електроди), є ферментними електродами, службовці інструментами для виміру швидкості ферментної реакції в розчині аналізованого речовини. За допомогою ферментних електродів визначають сечовину, амінокислоти, Пеніцилін, глюкозу і т.д. з чутливістю 0,1–0,01 мкг в пробі.
Літ.: Березін І. Ст, Клесов А. А., Ферментні електроди, «Успіхи хімії», 1976, т. 45, ст 2: Methoden der enzymatische Analyse, Hrsg. Н. U. Bergmeyer, 3 Aufl., Bd 1–2, Weinheim, 1974.
