Федоров Євграф Степанович [10(22) .12.1853, Оренбург, – 21.5.1919, Петроград], один з основоположників сучасної структурної кристалографії, геометр, петрограф, мінералог і геолог, академік Російської АН(Академія наук) (1919). Народився в сім'ї військового інженера. Закінчив в 1872 Військово-інженерне училище. У 1874 після короткочасного перебування в саперній частині став вільним слухачем Медико-хірургічної академії, а потім студентом хімічного відділення Технологічного інституту. У 1880, зацікавившись кристалографією, поступив в Гірський інститут в Петербурзі (закінчив в 1883). Працюючи з 1885 в Геологічному комітеті, проводив геологічні дослідження Північного Уралу (1885–90). У 1894 був гірським інженером на Турьінських копальнях Уралу. У 1895 вибраний професором Московського з.-х.(сільськогосподарський) інституту. Після революційних подій 1905 став першим виборним директором Гірського інституту в Петербурзі; вторинне обрання в 1910 Ф. на цей пост було скасовано урядом, що опасався зростання революційних настроїв серед студентства і вважав, що діяльність Ф. цьому сприяє. У 1896 був вибраний членом Баварської АН(Академія наук), в 1901 – ад'юнктом Петербурзької АН(Академія наук), з якої, не зустрівши підтримки в організації мінералогічного інституту, Ф. у 1905 пішов.
До роботи над своєю першою великою працею «Початку учення про фігурах» (1885) приступив у віці 16 років. Ця фундаментальна праця містила ідеї більшості подальших відкриттів Ф. у геометрії і кристалографії. Зокрема, тут приводяться т.з. параллелоедри – опуклі многогранники, які Ф. поклав в основу своєї теорії будови кристалів. У 1885–90 він виконав серію робіт по структурі і симетрії кристалів, що завершилася класичною працею «Симетрія правильних систем фігур» (1890). У нім приведено перше виведення 230 просторових груп симетрії (т.з. федоровських груп; майже одночасно вони були також виведені йому.(німецький) математиком А. Шенфлісом. Листування Ф. і Шенфлісу містила взаємні консультації по виведенню просторових груп симетрії (згодом Шенфліс опублікував лист, в якому підтверджував пріоритет Ф.).
Паралельно з розробкою фундаментальних питань кристалографії Ф. працював над створенням універсального теодолітного методу в гоніометрії і крісталлооптіке. У 1889 запропонував проект двукружного (теодолітного) гоніометра для виміру кутів на кристалах, а також новий спосіб зображення кристалів за допомогою стереографічної сітки. У 1891 він винайшов універсальний оптичний столик (Федорова столик ) , який дав можливість розглядати під мікроскопом кристал по різних напрямах і виробляти виміри його оптичних констант. Універсальний теодолітний метод був вперше описаний Ф. у монографії «Теодолітний метод в мінералогії і петрографії» (1893) і завоював визнання у всьому світі.
Пізніші його роботи в області кристалографії присвячені розробці крісталлохимічеського аналізу – методу визначення складу кристалічних речовин за результатами гоніометричних досліджень. Роботи по кристалографії узагальнені ним в «Курсах кристалографії» (1891, 1897, 1901).
В останній період життя розробляв деякі питання «нової геометрії», в якій замість крапки як основний елемент беруться круги, кулі, вектори плоскість і ін. геометричні образи. Особливість її – існування систем n- мірних вимірів – Ф. використовував для зображення кристалічних структур, багатокомпонентного складу складних хімічних сполук і пр.
В теоретичній петрографії і мінералогії Ф. були виведені співвідношення між валовим хімічним складом глибинних порід і мінералами, що містяться в них; розроблена класифікація і номенклатура гірських порід; дан спосіб графічного зображення хімічних складів порід і складних мінералів (слюди, хлоритів, турмалінів) з допомогою т.з. «федоровського хімічного тетраедра». Ф. вивчив і описав багато природних і штучних кристалів, встановив декілька нового мінерального вигляду і гірських порід, висунув ідею послідовного виділення мінералів з магми з відсортовуванням по питомій вазі (1896–99).
Ф. належать також праці по описовій і фізичній геології, рудним родовищам і ін. питанням геології, присвячені Уралу, побережжю Білого моря і ін.
Ідеї Ф. отримали розвиток в працях його учнів – Ст Ст Никітіна, А. До. Болдирева, А. Н. Заваріцкого і ін. На долю Ф. випало рідке для ученого щастя – побачити реалізованими свої теоретичні ідеї. Встановлені за допомогою рентгенівського структурного аналізу атомні структури кристалічних речовин (зокрема, мінералів) строго підкорялися федоровським групам симетрії.
В 1944 в АН(Академія наук) СРСР заснована премія ним. Е. С. Федорова.
Соч.: Початки вчення про фігури, [М.], 1953; Симетрія і структура кристалів. Основні роботи, [М.], 1949 (літ.).
Літ.: Шафрановський І. І., Е. С. Федоров, великий російський кристалограф, М., 1945(літ.); його ж, Е. С. Федоров, М. – Л., 1951; Кристалографія. Сб., ст 3, Л., 1955; Праці інституту історії природознавства і техніки, ст 10, М., 1956, с. 5–84; Універсальний столик Е. С. Федорова. [Сб.], М., 1953.
