Учбовий план, документ, що визначає склад учбових дисциплін, що вивчаються в даному учбовому закладі, їх розподіл по роках протягом всього терміну вчення. В. п., як правило, включає 3 частини: графік учбового процесу – періоди теоретичних занять, учбової і виробничої практики, екзаменаційних (або лабораторно-екзаменаційних) сесій, дипломної роботи (або дипломного проектування), канікул і їх чергування протягом всього терміну вчення; звідні дані по бюджету часу – загальна тривалість кожного періоду учбового процесу по роках і за весь термін вчення; план учбового процесу – перелік обов'язкових, альтернативних і факультативних дисциплін з вказівкою об'єму кожній з них в академічному годиннику і розподіли цього годинника по тижнях, семестрах, навчальних роках, терміни складання іспитів, заліків і курсових робіт (проектів) і кількість годинника, що відводиться на лекції, семінари, лабораторні роботи і вправи по кожному предмету (у 3-ій частині В. п. можуть бути вказані спеціалізації з відповідними переліками дисциплін, що вивчаються).
В СРСР і ін. соціалістичних країнах В. п., як правило, єдині для учбових закладів одного типа. Дозволяється мати індивідуальні В. п. лише крупним вузам (наприклад, Московському, Ленінградському, Новосибірському, Київському і ряду ін. університетів, МВТУ(Московське вище технічне училище імені Н. Е. Баумана) ним. Н. Е. Баумана), де склалися загальновизнані науково-педагогічні школи. Спадкоємність В. п. загальноосвітніх, середніх спеціальних і вищих шкіл гарантує єдиний обсяг знань і рівні можливості випускникам продовжувати освіту в школі наступного рівня. В. п. сов.(радянський) школи будуються так, щоб забезпечити комуністичне виховання і всесторонній розвиток учнів, підготувати їх до життя, до праці, розвинути потребу до продовження утворення протягом всієї трудової діяльності. У В. п. передбачається необхідне співвідношення гуманітарних і природничонаукових дисциплін, з'єднання теоретичного вчення з практикою. Послідовність вивчення предметів, що передбачається В. п., направлена на встановлення між ними об'єктивно існуючих зв'язків і залежностей. Кількість часу, що виділяється на вивчення окремих предметів, визначається їх значенням в системі утворення даного рівня виховно-освітніми завданнями, об'ємом курсу, співвідношенням в нім теоретичного матеріалу і практичних робіт; враховуються також об'єм і характер необхідних умінь і навиків. Вміст освіти, визначуваний В. п., конкретизується в учбових програмах, підручниках, навчальних посібниках .
У ряді капіталістичних країн загальноосвітня школа не має єдиних В. п. Відсутність спадкоємності у В. п. на різних рівнях вчення, більший обсяг знань, що даються в привілейованих учбових закладах (наприклад, у Великобританії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини)), відкривають широкий доступ до вищої освіти лише дітям імущих класів. У США навіть в елементарній (обов'язковою для всіх) школі немає єдиних В. п. – кожен штат розробляє їх самостійно.
