Ургенч древній (Гурганч, Гургандж, Джурджанія), столиця феодального Хорезма (нині розвалини поблизу селища Куня-Ургенч Туркменської РСР). Час виникнення В. не встановлено. Перші згадки в письмових джерелах відносяться до 10 ст, коли воно вже було столицею сівши.(північний) Хорезма і крупним ремісничим і торгівельним центром. В кінці 10 ст, після приєднання юж.(південний) Хорезма до північному, В. став столицею об'єднаної держави Хорезмського. У 1221 місто був узятий і зруйнований монголами. У 1224 увійшов до володінь Джучи і незабаром відновлений. З середини 13 ст – у складі Золотої Орди, зберіг значення торгівельно-ремісничого і адміністративного центру. В середині 14 ст Хорезм звільнився від влади Золотої Орди, а В. знову став його столицею. У 1388 був знищений Тімуром . В 1391 частково відновлений, але значного розвитку не отримав. У 17 ст припинив існування.
У В. збереглися: т.з. мавзолей Фахраддін-вражай (2-я половина 12 в.; кубовидний об'єм з шатровим 12-гранним куполом на 12-гранном барабані; головний фасад прикрашений різьбленою теракотою), мавзолей Текеша (кінець 12 – почало 13 вв.(століття); прямокутний в плані, з шатрово-конічним куполом на «гофрованому» барабані), мінарет Кутлуг-Тімура (між 1321 і 1333; з високим стволом, що конічно звужується, прикрашеним поясами візерункової цегельної кладки і стрічкою напису), ханака з мавзолеєм Наджмеддіна Кубра (1-я третина 14 в.; трехкупольноє портальна споруда; надгробки були покриті багатоколірними глазурованими плитками з багатим квітково-рослинним орнаментом і каліграфічною вязью), портал караван-сараю 14 ст з поливними багатоколірними облицюваннями, мавзолей династії Суфі, т.з. Тюрабек-ханим [1360-і гг.; складний по композиції, з порталом і високим потрійним куполом на барабані з мозаїчним плафоном (квітково-геометричний узор)]. Розкопки у В. вироблялися в 1929 під керівництвом А. Ю. Якубовського, в 1952 – С. П. Толстова . Отримані матеріали по культурі Хорезма і історії феодального міста Середньої Азії.
Літ.: Праці археолого-етнографічної експедиції Хорезмськой, т. 2, М., 1958; Пілявський Ст І., Куня-Ургенч, 2 видавництва, Л., 1974.
