Унітарна загальна конфедерація праці (УВКТ; Confédération générale du travail unitaire), об'єднання лівих (революційних) профспілок Франції в 1922–36. Основними профспілками, виключеними керівництвом реформіста з Загальній конфедерації праці (ВКТ). У 1923 УВКТ прилучилася до Червоному інтернаціоналу профспілок . Долаючи опір анархо-синдикалістських і реформістів угрупувань і перебудувавши свої організації за виробничим принципом, УВКТ перетворилася на масовий центр професійного руху (у 1922 – 371 тис., в 1926 – 475 тис. членів). УВКТ вела вперту боротьбу за інтереси трудящих, проти колоніалізму, реакції і фашизму; вона тісно співробітничала з компартією. УВКТ виступала за подолання розколу профруху. В середині 30-х рр. утворення єдиного робочого фронту і успіхи Народного фронту створили сприятливі умови для відновлення єдності профруху. У березні 1936 відбувся об'єднувальний з'їзд ВКТ (775 тис. членів, на січень 1936) і УВКТ (231 тис. членів, на січень 1936), організації УВКТ влилися в об'єднану ВКТ.
