Умовна збіжність, поняття математичного аналізу. Ряд називається таким, що умовно сходиться, якщо сам він сходиться, а ряд, складений з абсолютних величин його членів, розходиться. Наприклад, ряд – сходиться умовно, т.к. ряд з його абсолютних величин – гармонійний ряд – розходиться. Якщо ряд умовно сходиться, то ряди, складені з його позитивних і негативні членів, розходяться. Шляхом зміни порядку членів ряду, що умовно сходиться, можна отримати ряд, що сходиться до будь-якої наперед заданої суми або ж розходиться (теорема Рімана). При почленном множенні двох рядів, що умовно сходяться, може вийти ряд, що розходиться. Поняття В. с. узагальнюється на ряди векторів, безконечні твори, а також на невласні інтеграли .
