Травма (від греч.(грецький) trаuma — рана), пошкодження в організмі людини або тварини, викликане дією чинників зовнішнього середовища. Розрізняють Т.: залежно від вигляду травмуючого чинника — механічні, термічні (опіки, обмороження), хімічні Т., баротравми (у зв'язку з різкою зміною атмосферного тиску), електротравми і так далі, а також комбіновані Т., наприклад поєднання механічною Т. і опіку; від тривалості дії травмуючого чинника — гострі і хронічні Т.; від обставин, при яких сталася Т., — побутові (див. Травма побутова ), виробничі, спортивні, бойові і так далі
Механічні Т. можуть бути відкритими (рани) і закритими, тобто без порушення цілості шкіри; не ускладненими і з розвитком ускладнень — нагноєння, остеомієліту, сепсису, травматичного токсикозу і др.; ізольованими (в межах органу або сегменту кінцівки), множинними (пошкодження декількох органів в одній порожнині або декількох сегментів кінцівки) і поєднаними (одночасні пошкодження внутрішніх органів і опорно-рухового апарату). Виділяють удари, розтягування, вивихи, переломи, здавлення тканин і внутрішніх органів, струси, розриви. Вони можуть супроводитися кровотечею, набряком, запальною реакцією, некрозом (омертвінням) тканин. Важкі і обширні Т. супроводяться шоком і небезпечні для життя. Особливий вигляд. Т. — психічна Т., пов'язана з важкими переживаннями (зокрема, в результаті травмуючої словесної дії); вона може привести до хворобливих реакцій в психічній і вегетативній сферах (депресія, неврози і ін.).
Своєчасне надання першої допомоги при Т. і лікування (яке залежно від характеру Т. проводиться лікарками різних спеціальностей) можуть запобігти важким посттравматичним ускладненням.
