Тимчасовий революційний уряд. Питання про Ст р. п., його завдання і класовий характер здійснюваної ним влади розглянутий В. І. Леніним в працях, присвячених тактиці більшовиків в період Революції 1905—07. В. І. Ленін вважав, що в ході демократичної революції може виникнути «... уряд революційної епохи, що безпосередньо змінює повалений уряд і що спирається на повстання народу...» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 11, с. 30). Особливе значення питання про Ст р. п. придбало в умовах епохи імперіалізму, коли буржуазія стала контрреволюційною і повністю склалися умови для гегемонії пролетаріату.
При рішенні питання про Ст р. п. більшовики виходили з ленінської теорії переростання буржуазно-демократичної революції в революцію соціалістичну. Ст р. п. готує грунт для встановлення диктатури пролетаріату. Ст р. п. покликаний закріпити завоювання революції, подавити опір контрреволюційних сил, здійснити програму-мінімум РСДРП. Революційний характер перетворень визначає і характер влади, здійснюваному Ст р. п. «Це може бути лише диктатура, — писав Ленін, — тому що здійснення перетворень, негайно і неодмінно потрібних для пролетаріату і селянства, викликає відчайдушний опір і поміщиків, і крупних буржуа, і царизму. Без диктатури зломити це опір, відобразити контрреволюційні спроби неможливо» (там же, с. 44). Рушійною силою Революції 1905—07 був пролетаріат в союзі зі всім селянством, влада, що виникла в ході повстання, має бути вираженням волі цих класів. Ст р. п. повинно було здійснювати революційно-демократичну диктатуру пролетаріату і всього селянства. Ленін підкреслював, що «.ето буде, зрозуміло, не соціалістична, а демократична диктатура. Вона не зможе зачепити (без цілого ряду проміжних рівнів революційного розвитку) основ капіталізму» (там же). Питання про Ст р. п. і про участь в нім соціал-демократії був предметом гострої політичної дискусії між більшовиками і меншовиками. Меншовики не визнавали гегемонії пролетаріату в демократичній революції і за прикладом буржуазних революцій 17—19 вв.(століття) вважали, що гегемоном демократичної революції має бути буржуазія, а виниклий в ході революції уряд — звичайним буржуазним урядом. Вони заперечували можливість участі в нім соціал-демократії, оскільки це, на їх думку, могло «відлякати» буржуазію від революції. Більшовики допускали можливість участі представників соціал-демократії в Ст р. п. Таку участь доповнював би тиск на Ст р. п. «знизу» (з боку широких мас народу) тиском «зверху» в цілях якнайповнішого проведення революційних перетворень. У резолюції 3-го з'їзду РСДРП (квітень 1905) «Про тимчасовий революційному уряді» вказувалося: «залежно від співвідношення сил і інших чинників, непіддатливих точному попередньому визначенню, допустима участь в тимчасовому революційному уряді уповноважених нашої партії...» («КПРС в резолюціях...» 7 видавництво, ч. 1, 1954, с. 78). Резолюція підкреслювала, що умовою такої участі є збереження незалежності соціал-демократії. В період Революції 1905—07 Рад робочих і солдатських депутатів, створених в ряду міст, почали виконувати роль органів революційно-демократичної диктатури пролетаріату і селянства. Більшовики брали в їх діяльності активну участь. В період Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 Бюро ЦК РСДРП (б) в своєму Маніфесті призвало революційний народ до озброєної боротьби проти царизму, до створення Ст р. п. Була створена Рада Петрограду робочих і солдатських депутатів, що почала здійснювати революційно-демократичну диктатуру пролетаріату і селянства. Проте в результаті погоджувальної політики меншовиків і есерів, що мали відразу після Лютневої революції більшість в Радах, Рада Петрограду добровільно переуступала владу буржуазному Тимчасовому уряду — органу контрреволюційної буржуазії і поміщиків. Меншовики, що заперечували в 1905 можливість участі в Ст р. п., в 1917 увійшли до Тимчасового буржуазного уряд [6 (19) травня] і активно боролися проти соціалістичної революції. У липневі дні 1917 після відкритого переходу на позиції контрреволюції есеро-меншовіцьких лідерів, коли буржуазія добилася ліквідації двовладдя, Ради перестали бути органами влади і перетворилися на придаток буржуазного Тимчасового уряду.
Ленінське положення про Ст р. п. і про принципову допустимість участі в нім представників комуністичної партії використовується братськими комуністичними і робочими партіями в період народно-демократичних і національно-визвольних революцій нового типа, що здійснюються в сучасну епоху.
Літ.: Ленін Ст І., Соціал-демократія і тимчасовий революційний уряд, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 10; його ж, Революційна демократична диктатура пролетаріату і селянства, там же; його ж, Про тимчасовий революційний уряд, там же; його ж, Доповідь про участь соціал-демократії в тимчасовому революційному уряді [III з'їзд РСДРП], там же; його ж, Дві тактика соціал-демократії в демократичній революції, там же, т. 11; КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 7 видавництво, ч. 1, М., 1954, с. 77—78.
