Техніко-економічні показники, система вимірників, що характеризує матеріально-виробничу базу підприємств (виробничих об'єднань) і комплексне використання ресурсів. Т.-э. п. застосовуються для планерування і аналізу організації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів; є основою при розробці техпромфінплана підприємства, встановлення прогресивних техніко-економічних норм і нормативів . Є Т.-э. п. загальні (єдині) для всіх підприємств і галузей і специфічні, такі, що відображають особливості отд.(окремий) галузей.
До загальних показників відносяться коефіцієнти енергоозброєності праці і електроозброєності праці, рівень механізації і спеціалізації виробництва і ін. Для аналізу рівня механізації виробництва використовуються показники: питома вага робітників, зайнятих механізованою працею; доля механізованої праці в загальних витратах праці; рівень механізації і автоматизації виробничих процесів. Рівень спеціалізації промислового виробництва характеризується: питомою вагою спеціалізованого виробництва або галузі в загальному випуску даного вигляду продукції; мірою завантаження галузі або підприємства виготовленням основної (профільною) продукції; кількістю груп, видів і типів виробів (конструктивно і технологічно однорідних), що випускаються підприємствами галузі; долею продукції підприємств і цехів централізованого виробництва, спеціалізованих на випуску окремих деталей, вузлів і заготовок в загальному об'ємі виробництва. Для повнішої характеристики розвитку спеціалізації виробництва додатково використовуються показники організаційного і технічного рівня виробництва: серійність продукції, що виготовляється, наявність автоматичного, спеціального і спеціалізованого устаткування в загальному парку, доля стандартних і уніфікованих деталей, вузлів і ін.
Перелік специфічних галузевих Т.-э. п., як правило, визначається у відповідних галузевих формах (розробках) і планах. Наприклад, в електроенергетиці при визначенні витрати умовного палива на 1 квт × ч відпущеної електроенергії і 1 Гкал теплоенергиі враховуються: збільшення долі високоекономічного устаткування на високих і надвисоких параметрах пари в загальному виробництві електроенергії на теплових електростанціях; зростання вироблення електроенергії на тепловому вжитку; підвищення теплової економічності агрегатів; зміна долі мазуту і газу в паливному балансі електростанцій. У металургії застосовуються Т.-э. п. використання доменних печей (рівень використання виробничої потужності і коефіцієнт використання корисного об'єму доменних печей в номінальну добу); показник використання сталеплавильних агрегатів (рівень освоєння виробничої потужності), а для мартенівських печей, крім того, з'їм стали з 1 м-коду 2 площі череня печей в календарну добу для кисневих конвертерів — середньодобова виплавка стали з 1 т ємкості. Т.-э. п. же.-д.(железнодорожний) транспорту служить середньодобова продуктивність вантажного вагону робітника парення, вимірюване в тонних кілометрах нетто, що доводяться на умовний чотиривісний вагон.
Для оцінки техніко-економічного рівня виробництва і продукції, що випускається, використовується система загальних показників: доля продукції, Т.-э. п. якої перевершують або відповідають вищим досягненням вітчизняної і зарубіжної науки і техніки; питома вага продукції, морально застарілій і підлягаючій модернізації або зняттю з виробництва; питома вага продукції, що освоюється виробництвом вперше в СРСР, випускається до трьох років включно (див. Якість продукції ) ; міра механізації і автоматизації праці (кількість робітників, що виконують роботу повністю механізованим способом; кількість робітників, що переводяться в планованому періоді з ручної праці на механізовану і автоматизовану працю в основному і допоміжному виробництвах); абсолютне і відносне зменшення чисельності працівників; зниження собівартості і зростання продуктивності праці за рахунок підвищення технічного рівня виробництва. Специфічні показники техніко-економічного рівня характеризують: якісні і структурні зміни тієї, що випускається продукції (наприклад, середня марка цементу); рівень технічної бази в галузі і використання устаткування (наприклад, коефіцієнт використання корисного об'єму доменних печей); матеріаломісткість виробництва (наприклад, витрата умовного палива на 1 квт × ч відпущеної енергії); продуктивність праці в натуральному вираженні (наприклад, видобуток нафти, вугілля, газу на одного робітника); обсяги виробництва продукції із застосуванням найважливіших ефективних технологічних процесів і прогресивного устаткування (наприклад, виплавка стали безперервним способом ).
Рівень використання основних фондів і виробничих потужностей характеризується Т.-э. п.: екстенсивного використання (приватне від ділення часу фактичного використання на максимально можливий час використання фондів); інтенсивного використання (приватне від ділення фактичної кількості продукції, виробленої в одиницю часу, на максимально можливий час використання основних фондів); інтегрального використання (твір перших двох показників). При аналізі застосовуються показники: коефіцієнт змінності устаткування, що діє, міра використання внутрішньозмінного фонду часу, наявність зайвого і невстановленого устаткування.
Чітка система Т.-э. п. по галузях промисловості у поєднанні з правильною методикою їх числення дозволяє проводити систематичне порівняння технічного і організаційного рівня підприємств, виявляти внутрішньовиробничі резерви і покращувати розробку поточних і перспективних планів.
Літ.: Методичні вказівки до розробки державних планів розвитку народного господарства СРСР, М., 1974; Смірнітський Е. До., Економічні показники промисловості, М., 1974.
