Теплообмін в грунті . процес обміну теплом між поверхнею грунту і її глибинними шарами. Тісно пов'язаний з теплопровідністю, обумовленою різницею температур різних грунтових шарів, і теплоємністю грунту. Потік тепла направлений від більш нагрітих шарів до менш нагрітим: влітку — в глиб грунту, взимку — до її поверхні. На Т. в п. істотно впливають сніговий покрив, рослинність, рельєф (наприклад, глибокий сніговий покрив із-за своєї малої теплопровідності значно зменшує втрати тепла грунтом). Швидкість теплообміну істотно залежить від вологості грунту. У сухому грунті пори заповнені повітрям (володіє низькою теплопровідністю) і тепло передається через точки зіткнення грунтових часток між собою: процеси теплообміну протікають повільно. Із збільшенням вологості теплопровідність грунту збільшується і швидкість теплообміну підвищується. Зміни теплообміну спостерігаються і протягом доби: вдень потік тепла направлений в глиб грунту, вночі — до поверхні. У річному теплообміні беруть участь шари землі до 10—20 м-код, в добовому — до 100 див.
Знання Т. в п., а також теплообміну між грунтом і атмосферою має велике значення для розробки заходів (теплових меліорації), що дозволяють регулювати температуру грунту, боротися із заморожуваннями, засухою і суховіями. Див. також Тепловий режим грунту .
Літ.: Нерпін С. Ст. Чудновський А. Ф.. Фізика грунту, М.. 1967; Чудновський А. Ф.. Теплофізіка грунтів, М., 1976.
