Тепловий режим грунту . зміна теплового стану грунти в часі. Головне джерело тепла, що поступає в грунт, — сонячна радіація . Тепловий стан грунту визначається теплообміном в системі: приземний шар повітря — рослина — грунт — гірська порода. Теплова енергія грунту бере участь у фазових переходах грунтової вологи, виділяючись при льдообразованії і конденсаціях грунтової вологи і витрачаючись при таненні льоду і випарі. Вступ сонячної радіації на поверхню грунту ослабляється рослинністю, а охолоджування грунту зимою — сніговим покривом. Швидкість і напрям теплового потоку визначаються напрямом і величиною градієнтів температур і теплоємністю, теплопровідністю і температуропровідністю грунту. Чисельне значення названих властивостей (ефективна величина) залежить від вологості, щільності складання, гранулометричного (механічного). Мінералогічного, хімічного складу грунту. Т. р. п. володіє віковою, багатолітньою, річною і добовою циклічністю, зв'язаною із зміною режимів інсоляції і випромінювання. В середньому багатолітньому вираженні річний баланс тепла даного грунту дорівнює нулю, а середньорічна температура однакова у всьому її профілі. Добові коливання температури грунту охоплюють товщу грунту потужністю від 20 см до 1 м. річні — до 10—20 м. Т. р. п. формується головним чином під впливом кліматичних умов, але має і свою специфіку, пов'язану з теплофізичним станом як самого грунту, так і порід, що підстилають її; особливу дію на Т. р. п. надають багаторічномерзлі породи. Т. р. п. надає безпосередній вплив на зростання і розвиток рослинності. Важливий показник теплообеспеченності рослин грунтовим теплом — сума активних температур грунти на глибині орного шару (0,2 м-код ) . Для регулювання Т. р. п. застосовують теплові меліорації (гребневаніє, накочення, спушення, густина посіву, затінювання, плівкові покриття, мульчування, штучний обігрів і пр.). Див. також Тепловий баланс Землі.
Літ.: Шульгин А. М.. Температурний режим грунту, Л., 1957; Дімо Ст Н., Тепловий режим грунтів СРСР, М., 1972.
