Тезаурус (від греч.(грецький) thesaurós — скарб, скарбниця), безліч смисловиражающих одиниць деякого мови із заданою на нім системою семантичних (див. Семантика ) стосунків. Т. фактично визначає семантику мови (національної мови, мови конкретної науки або формалізованої мови для автоматизованої системи управління). Спочатку Т. розглядали як одномовний словник, в якому семантичні стосунки визначаються угрупуванням слів по тематичних рубриках. Наприклад, англійський Т. (автор П. М. Роджет), виданий в 1962 (1-е видання 1852), містить 1040 рубрик, по яких розподілено близько 240 000 слів. Покажчик (ключ) до цього Т. містить алфавітний перелік слів з вказівкою рубрик і підрубрик, до яких відноситься кожне слово. Існують традиційні загальномовні Т. (описи семантичних систем окремих мов) для англійського, французького, іспанського мов. До Т. вельми близькі одномовні словники, задаючі вирази основних семантичних параметрів кожного слова, наприклад словник російської мови С. І. Ожегова.
В 70-х рр. 20 ст набули поширення інформаційно-пошукові Т. В цих Т. виділені спеціальні лексичні одиниці — дескриптори, по яких можна здійснювати автоматичний пошук документальної інформації. З кожним словом такого Т. зіставляється синонімічний дескриптор (див. Синонімія ) , і для дескрипторів явним чином вказуються семантичні стосунки: рід — вигляд, частина — ціле, мета — засіб і т. д. Зазвичай прийнято розділяти родо-відові (ієрархічні) і асоціативні стосунки. Так «Інформаційно-пошуковий тезаурус по інформатиці», виданий в СРСР в 1973, для кожного дескриптора передбачає словарну статтю, де окремо вказані синонімічні ключові слова, родові, видові і асоціативні дескриптори. Для кращої орієнтації в асоціативних зв'язках між дескрипторами до цього Т. прикладені семантичні карти тематичних класів. При автоматизованому інформаційному пошуку шукаються документи, в яких індекс містить не лише дескриптори запиту, але і ті дескриптори, які знаходяться з ними в певних семантичних стосунках. Інколи буває корисно виділяти в Т. конкретні асоціативні стосунки, специфічні для даної тематичної сфери: хвороба — збудник, прилад — призначення (або вимірювана величина) і т. п. Положення лексичної одиниці (слова, словосполуки) в Т. характеризує його сенс в мові; знання системи семантичних стосунків, в які вступає дане слово (у тому числі і рубрик, куди воно входить), дозволяє судити про сенс цього слова.
В широкому сенсі Т. інтерпретують як опис системи знань про дійсність, які має в своєму розпорядженні індивідуальний носій інформації або група носіїв. Цей носій може виконувати функції приймача додаткової інформації, унаслідок чого змінюється і його Т. Ісходний Т. визначає при цьому можливості приймача при здобутті ним семантичній інформації . В психології і при вивченні систем з штучним інтелектом розглядають властивості Т. індивідуумів, що виявляються при сприйнятті і розумінні інформації. У соціології і теорії комунікацій вивчають властивості Т. індивідуумів і колективів, що забезпечують можливість взаєморозуміння на основі спільності Т. В цих ситуаціях в Т. доводиться включати складні вислови і їх семантичні зв'язки, що визначають запас зведенні, які має в своєму розпорядженні складна система . Т. фактично містить не лише інформацію про дійсність, але і метаінформацію (відомості про інформацію), що забезпечує можливість прийому нових повідомлень.
Літ.: Чорний А. І., Загальна методика побудови тезаурусів, «Науково-технічна інформація. Сірок. 2», 1968 №5; Варга Д., Методика підготовки інформаційних тезаурусів, пер.(переведення) [з венг.(угорський)], М., 1970; Шрейдер Ю. А., Тезауруси в інформатиці і теоретичній семантиці, «Науково-технічна інформація. Сірок. 2», 1971 № З.
