Танка, один з древніх жанрів японської поезії. Витончене неримоване пятістішие, що складається з 31 складу: 5 + 7 + 5 + 7 + 7; найчастіше пейзажна і любовна лірика, вірші про розлуку, тлінність життя, придворні славослів'ї. Вже в антології «Ман'есю» Т. займали кількісно перше місце, а надалі, аж до 15 ст, стали майже єдності, жанром поезії, що культивувався в аристократичних кругах. У 15— 18 вв.(століття) Т. відтіснили нові жанри — ренга, хокку. З 18 ст інтерес до класичної літератури 9—11 вв.(століття) викликав спроби оживити Т. Поети кінця 19 — почала 20 вв.(століття) Есано Хироси, Есано Акико, Масаока Сики, Нагацука Такаси і ін. відновили вміст Т., збагатили її новими образами і розмовною мовою. Надалі Ісикава Такубоку і ін. демократичні поети наситили Т. соціальною тематикою.
Видавництво в русявий.(російський) пер.(переведення): З японської поезії, М., 1964; Японські пятістішия, М., 1971; Ман'есю, т. 1—3, М., 1971—72.
Літ.: Конрад Н. І., Японська література, М., 1974; Історія сучасної японської літератури, пер.(переведення) з япон.(японський), М., 1961; Література Сходу в середні віки, т. 1, М., 1970.
