Танкер (англійське tanker, від tank — цистерна, бак, резервуар), наливне судно, судно для транспортування рідких вантажів наливанням. Т. перевозять сиру нафту і продукти її переробки, зріджені гази, харчові продукти (рослинну олію, молоко, патоку, китовий жир, вино і ін.), хімікалії (кислоти, спирт і ін.), розплавлену сірку, асфальт, прісну воду і т. п.
З 2-ій половині 19 ст нафта і нафтопродукти почали перевозити наливанням в трюмних ящиках (вкладних цистернах) або безпосередньо в корпусі (раніше нафту перевозили на судах в бочках). Вперше перевезення наливанням було здійснене в Росії в 1873 на Каспійському морі судновласниками братами Артемьевимі на дерев'яній парусній шхуні «Олександр»; пізніше будувалися дерев'яні і металеві наливні баржі для перевезення нафти по Каспійському морю і Волзі. У 1878 був побудований перший російський наливний залізний пароплав «Зороастр» вантажопідйомністю 250 т з 8 циліндровими вкладними цистернами, які згодом були зняті, а нафта наливалася прямо в трюми. Російський паровий Т. «Рятівник» вантажопідйомністю 670 т, в основних межах що послужив прообразом для сучасного Т., був споруджений в 1882, на 4 роки раніше англійського парового Т. «Глюкауф» дедвейтом біля 3000 т майже такій же конструкції. До середини 1974 флот Т. склав майже половину об'єму світового цивільного флоту, всього на цей час англійським «Регістром судноплавства Ллойда» зареєстроване 7855 Т. загальною валовою місткістю близько 155 млн. рег. т (враховуючи судна місткістю не менше 100 рег. т ) . До початку 1975 загальний дедвейт тих, що будувалися або замовлених 1268 Т. дедвейтом не менше 2000 т склав 168 млн. т, майже 82% від об'єму замовлень всього світового флоту.
Т. є однопалубне самохідне судно з машинним відділенням, житловими і службовими приміщеннями в кормі, з подовжньою (інколи поперечною по бортах) системою набору корпусу судна, зазвичай без подвійного дна у вантажних танках. Вантажні приміщення розділені декількома поперечними і 1—3 подовжніми перегородками (у залежності від розмірів Т.) на танки, деякі з яких служать лише для прийому водяного баласту. Доступ в танки — через палубну горловину невеликого розміру з непроникними кришками. Вантаження Т. одним або декількома сортами вантажу ведуть береговими засобами, розвантаження — судновими насосами по прокладених по палубі і в танках трубопроводам. Для підігрівання застигаючих вантажів (парафінистої нафти, мазуту, бітуму і ін.) танки обладнали теплообмінниками — змійовиками, по яких пропускають водяну пару. Т. забезпечують засобами запобігання пожежам і боротьбі з ними (наприклад, установками для заповнення танків інертним газом, об'ємного і поверхневого гасіння за допомогою пари, піни, дрібнорозпиленої води). З метою поліпшення мореплавних якостей Т . при ході без вантажу передбачається прийом водяного баласту в баластні, а також вантажні танки, які обладнали системою миття гарячою водою під тиском і засобами очищення нефтесодержащих вод. Для запобігання роз'їданню внутрішніх поверхонь танків їх захищають антикорозійними покриттями, танки Т.-химовозов інколи виготовляють з корозійностійких матеріалів. Т.-нефтевозы належать до найбільших транспортних судів. У 1975 будувалися Т. дедвейтом близько 550 тис. т, довжиною 400 м-коду і шириною 63 м-коду, висота їх борту 35 м-коду, осідання 28,5 м-коду, головні двигуни — 2 парових турбіни потужністю по 26 800 квт (32 400 л. с.). Малі і середні Т. зазвичай обладналися дизельними енергетичними установками, на великих Т. переважають паротурбінні установки.
