Танатологія (від греч.(грецький) thánatos — смерть і ... логия ) , розділ медико-біологічної і клінічної дисциплін, який вивчає безпосередні причини смерті, клініко-морфологічні прояви і динаміку вмирання (танатогенез). У предмет Т. входять питання лікарського втручання при вмиранні з метою пожвавлення організму (див. Реанімація ) і полегшення передсмертних страждань хворого. Розрізняють загальну і спеціальну Т. Первая вивчає загальні закономірності вмирання, друга — особливості термінальних станів при різних захворюваннях і різних причинах смерті. У спеціальній Т. застосовується послідовний аналіз комплексу даних (історія захворювання, спадково-конституційний нахил, клінічні і морфологічні прояви хвороби), на підставі яких складається клінико-анатомічній епікриз («танатологичеськоє мислення», «танатологичеськоє висновок»). Значення епікризу особливо велике в судово-медичній практиці (судово-медична Т.). У зв'язку з розвитком реаніматології виникла експериментальна Т., дозволяюча вивчати закономірності згасання життєвих функцій і їх відновлення в термінальному періоді. Клінико-експеріментальнімі дослідженнями встановлено, що основним кінцевим патогенетичним чинником при всіх видах вмирання є гіпоксія (з якою пов'язано накопичення недоокисленних продуктів в клітках і тканинах), і показано значення порушень функцій нервової системи, гормональної, ферментної і іонної рівноваги в процесі вмирання.
Літ.: Шор Р. Ст, Танатологія (вчення про смерть) під кутом зору патологічної анатомії, в кн.: Праці 1 Всеросійського з'їзду патологів, М., 1924; Неговський Ст А., Основні підсумки патофізіологічного вивчення процесів вмирання і пожвавлення організму, «Архів патології», 1962, т. 24 № 7.
