Реанімація (від ре... і лат.(латинський) animatio — пожвавлення), сукупність заходів щодо пожвавлення людини, що знаходиться в стані клінічної смерті (див. Термінальний стан ), відновленню раптово втрачених або порушених в результаті нещасних випадків, захворювань і ускладнень функцій життєво важливих органів. Р. — предмет вивчення нового розділу медицини — реаніматології . З розвитком останньою в круг реанімаційних заходів включені, окрім безпосередньо пожвавлення, також і боротьба з гострими порушеннями обміну речовин (водно-електролітного, газового), гострою недостатністю кровообігу, дихання, функцій печінки і нирок, відновлення порушених функцій після хірургічних втручань. Часто в значенні Р. використовують інші терміни — «інтенсивна терапія», «інтенсивний відхід», проте розуміння їх в різних країнах і різними фахівцями різно. При проведенні Р. враховують як загальні принципи лікування термінальних станів і клінічних синдромів, загрозливих життю хворого, незалежно від етіології захворювання, так і природу конкретного патологічного процесу. В цілях Р. застосовують різну, у тому числі і електронну (моніторниє установки, дефібріллятор електростимулятор і ін.), апаратуру, хірургічні прийоми (трахеостомію, пункцію і катетеризацію крупних судин), фармакологічні засоби. Такі методи Р., як непрямій (тобто без розтину грудної клітки) серця масаж, і неапаратне штучне дихання (див. Вентиляція легенів штучна ), застосовуються медичним персоналом незалежно від спеціалізації лікарки або середнього медичного працівника, а також прошедшимі спеціальну підготовку працівниками ін. професій (рятувальною і дорожніх служб, поліції і т.д.). Кваліфіковану реанімаційну допомогу надають працівники швидкої медичної допомоги, що забезпечується оснащенням машин спеціальним устаткуванням, створенням спеціалізованих машин і бригад — протишоковою, інфарктною, токсикологічною і ін. Повний комплекс реанімаційних заходів здійснюється в спеціалізованих відділеннях (центрах) Р. і інтенсивної терапії, куди поступають хворі з порушеннями функцій життєво важливих органів, що настали або загрозливими, унаслідок черепномозкової травми, отруєння, важких опіків, інфаркту міокарду, гострої ниркової недостатності, правця, після обширних операцій і т.д. Ці відділення профілізовани (кардіологічні, післяопераційні, дихательниє, токсикологічні ниркові), якщо створюються на базі кардіологічних, хірургічних, неврологічних і ін. центрів, або мають багатопрофільний характер, функціонуючи, наприклад, на базі крупних обласних або міських лікарень.
Літ.: Гуревіч Н. Л., Фібриляція і дефібрілляция серця, М., 1957; Попова Л. М., Організація лікування хворих з розладом дихання при гострому поліомієліті, «Вісник АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР)», 1958 № 7; Неговський Ст А., Пожвавлення організму і штучна гіпотермія, М., 1960; Safar Р., Closed chest cardiac massage, «Anesthesia and analgesia, current researches», 1961, v. 40 № 6; Schwiete W. М., Wiederbelebung vor 150 Jahren, «Deutsche medizinische Wochenschrift», 1967, Bd 37, S. 1689—93. Див. також літ.(літературний) при ст. Реаніматологія .
