Вентиляція легенів штучна, метод введення повітря або кисню в дихальні дороги при порушенні або навмисному припиненні природного дихання (спонтанній вентиляції легенів). У нормальних умовах вступ кисню в легені відбувається при вдиху. При порушенні природної вентиляції легенів (при деяких захворюваннях, втопило і ін., а також для проведення ендотрахеального наркозу, коли дихання припиняють навмисно) застосовують Ст л. і. з використанням інтубації трахеї, що дозволяє з'єднати дихальні дороги з резервуаром, з якого газ (повітря, кисень, наркотичні засоби) поступає в легені. Якщо Ст л. і. здійснюють руками, ритмічним стискуванням резервуару газу (наприклад, мішка наркозного апарату), спосіб називається ручне Ст л. і.; якщо за допомогою механічних пристосувань (респіратор, або апарат для Ст л. і.) — апаратною. При ручне Ст л. і. можливо виробити активний вдих і лише пасивний видих. Апарати для Ст л. і. дозволяють створити позитивний тиск на вдиху і будь-яку величину (від 0 до 30 см водяного стовпа) негативного тиску на видиху. У СРСР створені апарати для Ст л. і. — РО-5, РД-200, «Віта». Якщо апарат автоматично підтримує необхідний об'єм Ст л. і., що забезпечує постійність газового складу крові (в основному — кислотно-лужне рівновага), Ст л. і. називається автоматичною. Для автоматичної Ст л. і. у СРСР створений апарат РОА-1. Для полегшення Ст л. і. використовують м'язові релаксанти — препарати, що вимикають природне дихання. При збереженій, але неефективній природній вентиляції легенів виробляють допоміжну Ст л. і., при якій під час вдиху «досилається» бракуючий для адекватної вентиляції об'єм газу. Ст л. і. здійснюють по трьох системах циркуляції газів: напіввідкритою найчастіше вживаною напівзакритою і закритою. При проведенні Ст л. і. по напіввідкритій системі, що забезпечує найбільш ефективне видалення з організму двоокису вуглецю без використання спеціального її поглинача, вдих здійснюють з резервуару, що містить газ, а видих відбувається пасивно в навколишню атмосферу. Перевага цієї системи полягає і у відсутності опору видиху; недоліком її є необхідність використання великого газоструму, небезпека зниження вмісту в крові двоокису вуглецю (гіпокапнії), велика витрата наркотичних засобів і їх скупчення в операційній. Для проведення Ст л. і. по напівзакритій системі вдих здійснюють з резервуару, що містить газ, а видих пасивно або активно. При цьому частина газу, що видихається, поступає в атмосферу, а частина назад в резервуар. На дорозі газу, що видихається, встановлюють поглинач двоокису вуглецю. Закрита система забезпечує повне відокремлення дихальних доріг і навколишньої атмосфери. Оскільки весь газ, що видихається, поступає знову в резервуар, використання поглинача двоокису вуглецю обов'язково. Найбільш прості способи Ст л. і. застосовують при реанімації . Вони полягають у вдуванні ротом що видихається що надає допомогу повітря в легені хворого через рот («рот в рот»), через ніс («рот в ніс») або вдуванні повітря навколишньої атмосфери за допомогою спеціальних пристосувань (гармошка для Ст л. і., мішок Амбу). Ст л. і. ефективна лише при збереженій прохідності дихальних доріг.
