Сієніт (від Syene — Сиена, грецька назва староєгипетського міста Сун, нині асуан), повнокристалічна вивержена гірська порода, що складається в основному з калієвого польового шпату, плагиоклазов, з домішкою кольорових мінералів: рогової обманки, біотіта, піроксена, зрідка олівіна. Інколи присутній кварц. Залежно від вмісту кольорових мінералів С. називають роговообманковимі, слюдяними, кварцевими і ін. У хімічному відношенні С. характеризуються вмістом кремнезему від 55 до 65%, а за змістом лугів розділяються на нормальних і лужних. У нормальних С. плагиоклази представлені олігоклазом і андезином; у лужних С. присутні калієві польові шпати, рідше — альбіт. При вмісті лугів понад 12% і зменшенні вмісту кремнезему в породі утворюються нефеліни (або ін. фельдшпатоїди — лейцит, содаліта група мінералів), лужні С. переходять в нефелінові сиеніти або ін. фельдшпатоїдниє С. До С. близькі монцоніти або габбро-сиеніти, що складаються з лабрадора і ортоклаза з домішкою кольорових мінералів (піроксена).
В СРСР С. поширені на Ю. України (Волинська область), на Уралі, а також в Казахстані, на Кавказі, в Середній Азії (монцоніти). С. застосовуються подібно гранітам .
