Гранує (італ. granito, від латів.(латинський) granum — зерно), магматична гірська порода, багата кремнеземом. Одна з найпоширеніших порід в земній корі. Складається з калієвого польового шпату (ортоклаза, мікрокліна), кислого плагиоклаза (альбіта, олігоклазу), кварцу, а також слюди (біотіта або мусковіту), амфібола і рідко піроксена. Структура Р. зазвичай повнокристалічна, незрідка порфіровідная і гнейсовидно-смужчата. Р. переважає серед інтрузивних порід і займає істотне місце в геологічній будові Уралу, Кавказу, України, Карелії, Кольського півострова, Середньої Азії, Сибіру і ін. Гранітні інтрузії мають вік від архея до кайнозою. Зазвичай Р. залягають серед гірських порід у формі батолітов, лаколітів, штоків, жив і ін. В процесі формування гранітних тіл і їх охолоджування виникає закономірна система тріщин, завдяки якій Р. в природних оголеннях мають характерну паралелепіпедальну, стовпчасту або пластообразную окремість; при вивітрюванні унаслідок закруглення кутів утворюється матрацевідная окремість. Вивітрювання Р. виявляється у вигляді їх дезинтеграції або каолінізації . Глибокі зміни Р. можуть відбуватися під впливом пневматолітових процесів з утворенням грейзенов з літієвою слюдою, турмаліном і ін.
Походження граніту окрім наукового інтересу, спричиняє за собою і важливі практичні следствія, оскільки з певними гранітними тілами пов'язані родовища різних коштовних металів (олова, вольфраму, молібдену, свинцю, цинку і ін.). Генетично з Р. пов'язані пегматитові жили, що є в окремих випадках джерелом редкометального зруденіння, а також сировинною базою високоякісної керамічної сировини (польовий шпат) і слюди, — мусковіту.
По своїх фізіко-механічнім властивостям Р. — прекрасний будівельний матеріал. Масивність і щільність Р., його широкі фактурні можливості (властивість приймати дзеркальну поліровку, при якій на світлу виявляється веселкова гра вкраплень слюди; скульптурна виразність неполірованого шорсткого каменя, що поглинає світло) роблять Р. одним з основних матеріалів монументальної скульптури. Р. використовують також для виготовлення обелісків, колон і як облицювання різних споруд. У СРСР найширше використовується матеріал з гранітних розробок України, Уралу і Карелії.
Літ.: Льовінсон-лесєїнг Ф. Ю., Вибрані праці, т. 4 — Петрографія, 1955; Менерт До., Нове про проблему гранітів, М., 1963; Петров Ст П., Сучасний стан уявлень про магму і проблема граніту, «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. Сірок. геол.(геологічний)», 1964 № 3.
