Сімнадцятий з'їзд ВКП (б), відбувся 26 січня — 10 лютого 1934 в Москві; було присутньо 1225 делегатів з вирішальним голосом і 736 з дорадчим голосом, що представляли 1872488 член партії і 935298 кандидатів в член партії. Порядок дня: Звітні доповіді ЦК ВКП (б) (доповідач І. Ст Сталін), Центральній ревізійній комісії (М. Ф. Володимирський), ЦКК(Центральна контрольна комісія) — РКИ (Я. Е. Рудзутак), делегації ВКП (б) в ІККИ (Д. З. Мануїльський); План другої п'ятирічки (В. М. Молотов і В. Ст Куйбишев); Організаційні питання (партійне і радянське будівництво) (Л. М. Кагановіч). Вибори центральних органів партії.
З'їзд проходіл в обстановці загального політичного і трудового підйому радянського народу, викликаного завершенням 1-ої п'ятирічки (1929—32) в 4 роки і вирішальною перемогою ленінської політики соціалістичної індустріалізації країни, виробничої кооперації селянства і ліквідації експлуататорських класів в СРСР. До з'їзду партія прийшла єдиною і згуртованою. Тривала внутріпартійна боротьба завершилася поразкою опозиціонерів, що не вірили в можливість побудови соціалізму в СРСР, заважали проведенню генеральної лінії партії.
На з'їзді був дан аналіз міжнародного стану. В умовах зміни світової економічної кризи 1929—33 депресією особливого роду, загрожуючій системі капіталізму новими економічними потрясіннями, зростання робочого і демократичного руху імперіалістична буржуазія йшла на встановлення фашистських режимів, проводила політику військових авантюр. З'їзд вказав на небезпеку виникнення імперіалістичної війни, що безпосередньо загрожувала СРСР, підкреслив необхідність особливої пильності, визнав одному з основних завдань 2-ої п'ятирічки подальше підвищення оборонної потужності країни.
З'їзд підвів підсумки 1-ої п'ятирічки, в результаті виконання якої СРСР перетворився з відсталої аграрної країни в індустріально-колгоспну державу; був «... побудований фундамент соціалістичної економіки, розгромлений останній капіталістичний клас — куркульство, а основні маси селянства — колгоспники стали міцною опорою Радянської влади в селі. СРСР остаточно зміцнився на соціалістичній дорозі» («КПРС в резолюціях...», 8 видавництво, т. 5, 1971, с. 129). З'їзд схвалив політичну і практичну роботу ЦК ВКП (б); прийняв рішення керуватися положеннями і завданнями, висунутими в звітній доповіді ЦК.
З'їзд прийняв резолюції, що схвалюють роботу ЦКК(Центральна контрольна комісія), — РКИ і діяльність делегації ВКП (б) у Виконкомі Комінтерну.
Була прийнята резолюція «Про другий п'ятирічний план розвитку народного господарства СРСР (1933—37)». Основним політичним завданням 2-ої п'ятирічки були повна ліквідація залишків капіталістичних елементів і причин, що породжують експлуатацію людини людиною, зміцнення і розвиток соціалістичних виробничих стосунків. Основним господарським завданням ставилося завершення технічної реконструкції всього народного господарства. З'їзд визначив, що головна умова виконання п'ятирічки — це освоєння нової техніки. По п'ятирічному плану було вирішено встановити середньорічний приріст промислової продукції у розмірі 16,5%, підвищити продуктивність праці на 63%, понизити собівартість продукції на 26%. Загальна вартість що вводяться в експлуатацію нових підприємств, що реконструюються, повинна була скласти 132 млрд. крб. — в 3 рази більше, ніж в 1-ій п'ятирічці. Близько половини всіх капіталовкладень виділялася для створення баз індустріалізації в східних районах: Урал, Сибір, Башкирія, Казахстан, Середня Азія. У селі мають бути завершені кооперація селянства і технічна реконструкція всього сільського господарства. З'їзд вказав, що основою господарської діяльності мають бути впровадження госпрозрахунку, посилення планово-фінансової дисципліни, зміцнення рубля. Велика увага приділялася підготовці кваліфікованих технічних кадрів. Передбачалося значне зростання національного доходу і подальше підвищення матеріального і культурного рівня життя трудящих (див. П'ятирічні плани розвитку народного господарства СРСР).
З'їзд конкретизувала низка запитань марксистсько-ленінського вчення про соціалістичне суспільство: про зміцнення і підвищення організуючої ролі держави диктатури пролетаріату в період переходу до соціалізму, про правильне розуміння рівності при соціалізмі і ін. (див. Історія КПРС, т. 4, кн. 2, 1971, с. 270—72).
Прийнята резолюція по організаційних питаннях. У ній було вказано що складність завдань завершення реконструкції народного господарства вимагала поставити організаційну роботу на рівень політичного керівництва. Був прийнятий Статут партії в новій редакції; внесені доповнення були направлені на закріплення керівної ролі партії в будівництві соціалістичного суспільства (див. Статут Комуністичної партії Радянського Союзу ). У введенні вперше включеному в Статут, підкреслювалося, що Комуністична партія «... є передовий, організований загін пролетаріату Союзу РСР, вища форма його класової організації» («КПРС в резолюціях...», 8 видавництво, т. 5, 1971, с. 160). Підвищувалася вимогливість до комуністів і до вступаючих в члени партії. Для вступаючих у ВКП (б) збільшувалися число рекомендацій і стаж для тих, що рекомендують. Вводилися диференційовані умови прийому по 4 соціальним категоріям.
Для забезпечення зростання рядів партії перш за все за рахунок робітників їм надавалися переваги при прийомі в порівнянні з іншими соціальними групами. У Статут був включений новий розділ «Про внутріпартійну демократію і партійну дисципліну». Підкреслювалися необхідність дотримання строгої дисципліни всіма членами партії, недопустимість фракцій і угрупувань. В той же час вказувалося, що вільне і ділове обговорення питань партійної політики є невід'ємним правом кожного члена партії. Для об'єднання довкола ВКП (б) безпартійних активістів, що допомагали їй в роботі, при низових партійних організаціях створювалися групи співчуваючих. З'їзд вирішив перетворити партійні осередки на підприємствах, в установах, радгоспах і колгоспах, військових частинах і т. п. в первинні партійні організації, щоб підсилити їх вплив при рішенні виробництв. питань, підвищити роль комуністів на підприємствах. В області радянського будівництва з'їзд націлив партійні організації на вдосконалення структури державних органів, поліпшення їх діяльності, на боротьбу проти розростання адміністративного і господарського апарату.
На з'їзді виступили з мовами, що покаялися, і визнанням успіхів партії колишні лідери опозиційних угрупувань Н. І. Бухарін, Р. Е. Зіновьев, Л. Би. Каменев, А. І. Риків, М. П. Томський і ін. З'їзд насторожено зустрів виступи тих, хто раніше своєю капітулянтською політикою заважав партії йти вперед; делегати вимагали від них не на словах, а на ділі довести свою готовність здійснювати разом з партією вироблений нею курс.
ЦК вибраний у складі 71 члена і 58 кандидатів; вибрані були Центральна ревізійна комісія, Комісія партійного контролю, таємним голосуванням схвалений склад Комісії радянського контролю.
В роботі з'їзду брали участь представники багатьох інших компартій, що дали високу оцінку успіхам СРСР, внутрішній і зовнішній політиці ВКП (б). Це з'явилося демонстрацією єдності комуністичного авангарду міжнародного робочого руху.
Літ.: XVII з'їзд ВКП (б). Стенографічний звіт, М., 1934; КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, т. 5, М., 1971; Історія КПРС, т. 4, кн. 2, М., 1971.
