Первинна партійна організація (до 1934 — партійний осередок), основа КПРС. Створюється за місцем роботи членів партії — на заводах, фабриках, в радгоспах і на ін. підприємствах, в колгоспах, частинах Радянської Армії, установах, учбових закладах і т. п. за наявності не менше 3 членів партії. Розділ про партійні осередки вперше з'явився в Статуті РКП (б), прийнятому на 8-ій Всеросійській партійній конференції в грудні 1919 (див. «КПРС в резолюціях...», 8 видавництво, т. 2, 1970, с. 132—33).
На підприємствах, в колгоспах, установах, де є понад 50 членів і кандидатів КПРС, усередині загальної П. п. о. можуть бути створені партійні організації по цехах, ділянках, фермах, бригадах, відділах і т. п. Усередині цехових, дільничних і т. п. партійних організацій можуть створюватися партійні групи. В окремих випадках П. п. о. можуть створюватися в рамках декількох підприємств, що входять в виробниче об'єднання і розташованих, як правило, на території одного або декількох районів одного міста. Найвищий орган П. п. о. — партійні збори, які для ведення поточної роботи обирають на 1 рік партійне бюро, в П. п. о., що мають менше 15 членів партії, - секретаря партійної організації і його заступника. На крупних підприємствах і в установах, що налічують понад 300 членів і кандидатів партії, а в необхідних випадках — з врахуванням виробничих особливостей і територіальної розкиданості — і в організаціях, де більше 100 комуністів (у колгоспах і радгоспах — за наявності 50 членів партії), можуть створюватися партійні комітети з наданням цеховим партійним організаціям цих підприємств, установ прав П. п. о. Статут КПРС визначає найважливіші завдання П. п. о. Вони приймають в партію нових членів; виховують комуністів у дусі відданості справі партії, ідейної переконаності, комуністичної моралі; організовують вивчення комуністами марксистсько-ленінської теорії; піклуються про підвищення авангардної ролі комуністів в праці, суспільно-політичного і господарського життя підприємств, установ і т. п.; виступають організаторами в рішенні завдань трудящих комуністичного будівництва; очолюють соціалістичне змагання; добиваються зміцнення трудової дисципліни, неухильного підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції; проводять агітаційно-масову і пропагандистську роботу; виховують маси у дусі комунізму; на основі широкого розгортання критики і самокритики ведуть боротьбу з проявами бюрократизму, місництва, порушеннями державної дисципліни; сприяють окружкому, міськкому, райкому у всій його діяльності і звітують перед ним про свою роботу (див. Статут КПРС § 59). П. п. о. підприємств промисловості, транспорту, зв'язку, будівництва, матеріально-технічного постачання, торгівлі громадського харчування, комунально-побутового обслуговування, колгоспів, радгоспів і ін. з.-х.(сільськогосподарський) підприємств, проектних організації, конструкторських бюро, науково-дослідних інститутів, учбових закладів, культурно-просветельних і лікувальних установ користуються правом контролю діяльності адміністрації. П. п. о. міністерств, державних комітетів і ін. центральних і місцевих рад, господарських установ і відомств здійснюють контроль за роботою апарату по виконанню директив партії і уряду, дотриманню радянських законів. Вони повинні активно впливати на вдосконалення роботи апарату, своєчасно повідомляти у відповідні партійні органи про недоліки в роботі установи, а також окремих працівників, незалежно від займаних ними постів (див. там же § 60). У січні 1975 КПРС налічувала понад 386 тис. П. п. о. Якщо в 1946 П. п. о., що об'єднували до 15 комуністів, складали 63% від всього числа П. п. о., до 49 комуністів — 29,7%, до 100 — 5,4% і понад 100 — 1,9%, то в 1973 відповідно 40,5%, 41,8%, 11,5%, 6,2% (див. журнал «Партійне життя», 1973 № 14, с. 22). П. п. о. стали більшими, що створює кращі умови для підвищення рівня партійної роботи, посилення партійного впливу на всіх ділянках господарського і культурного життя країни, мобілізації мас на виконання завдань комуністичного будівництва.
Літ.: Статут КПРС, М., 1973; Партійне будівництво, 3 видавництва, М., 1973.
