Семпер Йоханнес [10(22) .3.1892, волость Тухалаане, нині Вільяндіського району, — 21.2.1970, Талін], естонський радянський письменник, народний письменник Естонській РСР (1964). Член КПРС з 1940. У 1928 закінчив Тартуський університет, в 1928—40 викладав в нім. У 1930—40 редактор журналу «Лоомінг». У 1940 міністр освіти. Друкувався з 1910. Автор збірок віршів «Пьеро» (1917), «П'ять відчуттів» (1926), «Колесо вітрів» (1936), «Не можу мовчати» (1943 премія Радянської Естонії, 1947), «Як би зміг ти жити?» (1958), «Сторінки, як листя у вітер» (1972, посмертно) і ін. У поезії С. рік від року углубленнєє і ширше звучала цивільна і філософська тематика. У романах «Ревнощі» (1934) і «Камінь на камінь» (1939, русявий.(російський) пер.(переведення) 1966) С. показав себе майстром психологічного реалізму. У романі «Червоні гвоздики» (1955, русявий.(російський) пер.(переведення) 1956) відображує розшарування інтелігенції на порозі революційних подій 1939—40. Автор п'єс (збірка «П'єси», 1961), книга спогадів «Подорож в минуле» (1969), державного гімну Естонської РСР (премія Радянської Естонії, 1947), книг есе. Переводив вигадування Данте, Дж. Боккаччо, Е. Верхарна, А. Блоку, П. Неруди і ін. Голова правління СП(Збори постанов) Естонської РСР (1946—50). Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Teosed. t. 1—8, Tallinn. 1962—71; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші. [Вступ. ст. Р. Парве], М., 1962.
Літ.: Нарис історії естонської радянської літератури, М., 1971; Siirak Е., Johannes Semper, Tallinn, 1969.
