Стенокардія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Стенокардія

Стенокардія (від греч.(грецький) stenos — вузький, тісний і kardia — серце), грудна жаба (angina pectoris), найпоширеніша клінічна форма ішемічної хвороби серця (ІБС; див.(дивися) Серцево-судинні захворювання ) . Виражається в нападах стискуючих болів, що давлять, за грудиною або в області серця, що віддають частіше вліво — в плече, руку, шию. Описана англійською лікаркою У. Геберденом в 1768. Розрізняють С. напруга і С. спокою. При С. напруга больовий напад виникає при ходьбі або ін. фізичних зусиллях, виході з теплого приміщення на холод, вітер або при нервовій напрузі; болі зазвичай проходят у спокої (наприклад, при ходьбі хворий вимушений зупинятися і відпочивати). При С. спокою болю не пов'язані з фізичною або нервовою напругою, незрідка виникають уві сні — хворий від болю пробуджується. Як і при С. напруга, напад продовжується декілька хвилин, швидко знімається нітрогліцерином (у багатьох випадках — валідолом), може супроводитися рефлекторними вегетативними розладами (блідість шкірних покривів, холодний піт, уповільнення пульсу іт. д.) і скороминущими електрокардіографічними змінами. С. напруга прогностично менш небезпечна, чим С. спокою, рідше закінчується важкою формою ІБС — інфарктом міокарду .

  Напад С. — наслідок гострої, тимчасової невідповідності між припливом крові до серця по коронарних судинах і потребами сердечного м'яза, тобто гострій недостатності коронарного кровообігу . В основі останньою в переважній більшості випадків лежить атеросклероз коронарних судин у ін. випадках — їх поразка при колагенових хворобах, сифіліс аорти і т.д. Приєднання до цих органічних змін функціонального порушення ( спазму ) коронарних судин, наприклад при гіпертонічній хворобі, або підвищення потреби м'яза серця в кисні наприклад при фізичному навантаженні, викликають біль. Напад С. може виникнути і за відсутності морфологічних змін в судинах — як результат їх спазму, наприклад при т.з. рефлекторних С. (при холециститі, виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки і т.п.). Від нападів С. відрізняють кардіалгії — болі в області серця всілякого характеру, для яких нехарактерні пріступообразность і ін. типові ознаки С. і які незрідка супроводжують різні захворювання серця і ін. органів і систем (неврози, клімактеричну кардіопатію, міокардит, перикардити, остеохондроз і т.д.).

  Лікування: врегулювання режиму праці, відпочинку, сну; дієтотерапія, направлена проти надлишкової ваги тіла, атеросклерозу, гіпертонії; відмова від шкідливих звичок, раніше всього куріння; санітарно-курортне лікування. Лікарська терапія направлена на купірування нападів і їх профілактику. Для усунення нападу застосовують валідол, нітрогліцерин; при їх неефективності (важкий тривалий напад) — ненаркотичні аналгетіки, наркотики, закис азоту. Для запобігання нападам, тобто для лікування хронічної ІБС, використовують судинорозширювальні засоби (папаверин, ношпа, інтенсаїн, депо-нітрогліцерин і ін.), блокатори адренергічних для бети рецепторів серця (наприклад, анапрілін, ералдін), анаболізм стероїди (наприклад, ретаболіл), ангинін і ін. (див. Серцево-судинні засоби ) .

 

  Літ.: Плоц М., Коронарна хвороба, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1961; М'ясників А. Л., Гіпертонічна хвороба і атеросклероз, М., 196.3; Горобців А. І., Шишкова Т. Ст, Кардіалгні, М., 1973; М'ясників Л. А., Метелиця Ст І., Диференційоване лікування хронічної ішемічної хвороби серця, М., 1974.

  Н. Р. Палєєв.