Гіпертонічна хвороба , захворювання серцево-судинної системи, головним проявом якого є підвищення кров'яного тиску . Вперше Р. би. була описана радянським вченим Р. Ф. Лангом в 1922. Причини виникнення Р. би. до кінця ще не з'ясовані. Існують дві точки зору на її виникнення. Перша виходить з провідної ролі порушення нервової регуляції судинного тонусу на тлі ряду чинників, що привертають до виникнення Р. би. Це — спадкова недостатність гормональних механізмів, регулюючих стан судинної системи; перенесені у минулому захворювання нирок, що обумовлюють порушення кровообігу в них, вікові зміни судин (особливо головного мозку і нирок); ендокринні порушення при клімаксі .
Нервово-психічна напруга, хронічна перевтома, що не викликають в разі стійкості гуморальних механізмів яких-небудь патологічних змін, за наявності сприяючих чинників приводять до спазму артеріол і підвищення кров'яного тиску. Підвищення тонусу м'язів кровоносних судин (артеріол), з чим пов'язаний підйом кров'яного тиску, відбувається у зв'язку з активізацією системи ренін — гипертензін (група біологічно активних речовин, взаємодія між якими обумовлює підвищення кров'яного тиску), підвищенням вмісту в крові гормону Альдостерону, зміною обміну натрію, зміною кровообігу в головному мозку, в бруньці і т.д. Всі ці зміни пов'язані з порушенням нервової регуляції вказаних процесів.
Друга точка зору виходить з положення про роль прессорного (що підвищує кров'яний тиск) і депрессорного чинників бруньки в підвищенні артеріального кров'яного тиску. Брунька містить в собі т.з. юкста-гломерулярній апарат, що обумовлює вироблення прессорного чинника, — реніна. У свою чергу, ренін специфічно стимулює вироблення корою надниркових другого чинника — Альдостерону, регулюючого водний обмін, обмін іонів калія і натрію і що впливає на вміст цих елементів в гладких м'язах кровоносних судин. Збільшення вмісту натрію в гладких м'язах судин підвищує їх тонус, що визначає підвищення кров'яного тиску. Одночасно Альдостерон блокує дороги виведення натрію з організму. Т. о. нирковий чинник може сам по собі викликати підвищення кров'яного тиску. Проте брунька володіє і депрессорнимі, що знижують кров'яний тиск властивостями. Виснаження цих властивостей може привести, на думку прибічників ниркової теорії, до переважання прессорного дії і розвитку Р. би.
Частота захворюваності Р. би. збільшується з віком. Так, до 40 років частіше хворіють чоловіки, після 40 років захворюваність серед жінок і чоловіків приблизно однакова. Р. би. — одне з найбільш частих захворювань серцево-судинної системи міського населення, серед якого зустрічається майже в 3 рази частіше, ніж у сільських жителів. Частіше хворіють люди, праця яких більшою мірою пов'язана з нервово-психічною напругою: інженерно-технічний персонал, робітники точних виробництв, працівники зв'язку, транспорту і т.д.
За течією і характеру клінічної картини Р. би. розділяють на 3 стадії. Для 1-ої, «транзиторної» стадії характерне короткочасне підвищення кров'яного тиску, що виникає зазвичай після перевтоми або нервового перенапруження. Кров'яний тиск швидко нормалізується без вживання спеціальних лікарських засобів під впливом відпочинку або заспокійливих (седатівних) препаратів. У цей період хворі скаржаться на підвищену нервову збудливість головні болі, запаморочення, серцебиття. Наголошуються деяке збільшення серця, інколи систоли шум на верхівці; на електрокардіограмі — ознаки гіпертрофії міокарду, що починається, 2-у стадію розділяють на дві фази. Для 1-ої фази (лабільна гіпертонія) характерні коливання рівня кров'яного тиску від незначного підвищення до високих цифр. У 2-ій фазі (стабільна гіпертонія) кров'яний тиск стійко встановлюється на високих цифрах. До 1-ої фази відносять захворювання, коли кров'яний тиск знижується в умовах спокою вживанням звичайних заспокійливих засобів. У 2-ій стадії, окрім характерних для Р. би. симптомів — шуму у вухах, запаморочень, головних болів, серцебиття, можуть з'являтися ознаки сердечної недостатності (задишка, набряки, тахікардія, аритмія) і коронарної недостатності (болі за грудиною і в області серця, розвиток інфаркту міокарду ).
3-я стадія характеризується розвитком артеріолоськлероза (див. Атеросклероз ) з ураженням нирок, серця і судин мозку на тлі високої і стійкої гіпертонії. У цій стадії можливі розвиток ниркової недостатності, рубцевих змін в міокарді, порушення кровопостачання в мозку.
В перебігу Р. би. виділяють т.з. гіпертонічний криз, що є короткочасне загострення хвороби. Характерним для них є раптове різке підвищення кров'яного тиску, що супроводиться головними болями, запамороченнями, блювотою, тахікардією, ознобом, інколи наголошуються порушення зору. При гіпертонічному кризі можливе порушення коронарного і мозкового кровообігу (інфаркт міокарду, інсульт).
Лікування: у 1-ій стадії — достатній сон, виключення нервових, психічних і фізичних перевантажень; заборона алкогольних напоїв, куріння; вживання заспокійливих засобів; у пізніх стадіях — що знижують кров'яний тиск, заспокійливі і снодійні засоби, дієта. Хірургічне лікування широкого поширення не отримало. Профілактика: можливе усунення нервового перенапруження, психічних травматізаций, раціональна організація режиму праці і відпочинку, достатній сон.
Літ.: Ланг Р. Ф., Гіпертонічна хвороба, [Л.], 1950; М'ясників А. Л., Гіпертонічна хвороба, М., 1954; М'ясників А, Л. і Замислова До. Н., Гіпертонічна хвороба, в кн.: Багатотомне керівництво по внутрішніх хворобах, під ред. Е. М. Тарєєва, т. 2, М., 1964.
