Статут, почерк древніх слов'янських рукописів, написаних кирилицею з чітким геометричним малюнком букв.(буквально) Розрізняють статутні почерки різних епох і територій. Прадавні кирилічні пам'ятники вост, що збереглися.(східний) і юж.(південний) слов'ян написані В., наприклад вост.(східний)-славянськие – Остромірово євангеліє, Архангельське євангеліє, Мстіславова грамота; юж.(південний)-славянськие – Саввіна книга, Супрасльськая рукопис, Енінський апостол і ін. Спочатку В. писали і книги (богослужебні, учительниє), і ділові документи (грамоти).
В староруських рукописах 11–12 вв.(століття) статутний лист (на пергаменті) відрізняється строгістю і калліграфічностью. Почерк прямої, букви симетричні, розташовані на рівній відстані один від одного. У 13 ст з'являються нові зображення деяких букв: скорочуються верхні частини у В, До, Же; піднімається вгору щаблина в N, Н,,, Ю. Увелічиваєтся кількість скорочень з тітламі і виносними буквами. У 14 ст на основі новоутворень 13 ст формується новий тип У.; його букви декілька витягнуті в довжину. В. панував до кінця 14 – почала 15 вв.(століття) З 15 ст він витісняється напівстатутом . В юж.(південний)-слав. кирилічній писемності букви В. пишуться часто з нахилом управо, довше зберігаються на листі архаїчні зображення, характерне вживання варіантів начерков відокремлених буквально
До статутного листа відносять також почерки прадавніх слав.(слов'янський) рукописів, написаних глаголицею (Київські листки, Зографськоє євангеліє, Маріїнськоє євангеліє). У русявий.(російський) роботах по греч.(грецький) палеографії В. називається унціальний лист з прямими, окремо написаними буквами. До статутних почерків відносять також лист берестяних грамот . «Новим У.» інколи називається (Е. Ф. Карський) старанний урочистий лист розкішних книг 15–17 вв.(століття), написаних зазвичай на папері, а не на пергаменті.
Літ.: Лавров П. А., Палеографічний огляд кирілловського листи у південних слов'ян, П., 1914–16; Карський Е. Ф., Слов'янська кирілловськая палеографія, Л., 1928; Черепнін Л. Ст, Російська палеографія, М., 1956 (є літ.(літературний)); Тіхоміров М. Н., Мурашок А. Ст, Російська палеографія, М., 1966; Щепкин Ст Н., Російська палеографія, 2 видавництва, М., 1967.
