Унціальний лист (від позднелат. uncialis), латинський і грецький лист, поширений в 4–9 вв.(століття), каліграфічний варіант звичайного листа, яким писали книги. В. п. має крупні рівні округлі букви, що майже не виходять за межі рядка, без лігатур і словоразделенія. Характерні букви: а, d, е, h, m. Уживалося переважно в християнських книгах, але також і в рукописах з античними текстами. У 8 ст вийшло з вживання в якості листа тексту, але деякий час зберігалося для заголовків.
Літ.: Добіаш-різдвяна О. А., Історія письма в середні віки, 2 видавництва, М. – Л., 1936; Дірінгер Д., Алфавіт, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1963; Люблінська А. Д., Латинська палеографія, М., 1969; Friedrich J., Geschichte der Schrift, Hdlb., 1966; Jensen H., Die Schrift in Vergangenheit und Gegenwart, 3 Aufl., B., 1969.
