Старечі психози, сенільні психози, група психічних хвороб, що включає старече недоумство і т.з. функціональні психози пізнього віку. Старече недоумство — прогресуючий розпад психічної діяльності — обумовлено атрофічними змінами головного мозку. Захворювання починається, як правило, у віці 70—80 років із змін особи (огрубіння, черствість, втрата інтересів, прівязанностей). Пізніше починають переважати розлади пам'яті. Хворі не фіксують того, що відбувається, в значній мірі втрачається і минулий досвід, причому в першу чергу страждає пам'ять на порівняно недавні події. Поступово втрачаються ясні уявлення про той, що оточує, про себе. Середня тривалість хвороби 3—5 років (з великими коливаннями в обидві сторони). У початковій стадії захворювання можуть спостерігатися марення, галюцинації, розлади настрою; у кінцевій стадії приєднується фізичний маразм, який приводить хворого до смерті. Під функціональними психозами пізнього віку розуміють психічні хвороби, властиві лише старечому віку і не пов'язані з яким-небудь органічним ураженням головного мозку, ведучим до недоумству (наприклад, систематизований марення з рясними слуховими галюцинаціями, фантастичними вигадками, підвищеним настроєм — т.з. пізня парафренія, або тривожно-тужливий стан — т.з. пізня меланхолія). Лікування залежить від характеру і стадії розвитку захворювання: психотропні засоби, догляд і нагляд за хворими.
Літ.: Жіслін С. Р., Нариси клінічної психіатрії, М., 1965; Авербух Е. С., Розлади психічної діяльності у пізньому віці, Л., 1969; Mayer-gross W., Slater E., Roth М., Clinical psychiatry, L., 1955.
