Союзна республіка, в СРСР суверенна національна радянська соціалістична держава, що добровільно об'єдналася в цілях здійснення взаємодопомоги в області економічної, політичної і оборони з іншими рівноправними союзними республіками в одну союзну (федеральне) державу — Союз Радянських Соціалістичних Республік.
Союз РСР складається з 15 С. р.: РРФСР, Українським, Білоруським, Узбецьким, Казахським Грузинською, Азербайджанською, Литовською, Молдавською, Латвійською, Киргизькою, Таджицькою, Вірменською, Туркменською і Естонською. Кожна С. р. має свою територію, конституцію, найвищі державні органи, законодавство, республіканське громадянство, державні символи (герб, прапор, гімн) і столицю.
Взаємини між С. р. і Союзом РСР будуються на основі принципів демократичного централізму, соціалістичного федералізму сов.(радянський) соціалістичній демократії. С. р. як рівноправні суб'єкти федерації володіють однаковими правами і несуть однакові обов'язки по відношенню до Союзу РСР. Кожна С. р. забезпечує за Союзом РСР (в особі його найвищих органів державної влади і органів державного управління) права, визначені ст. 14 Конституцій СРСР. Поза межами цієї статті С. р. здійснює державну владу самостійно, зберігаючи свої суверенні права. У свою чергу охорона суверенітету С. р. є конституційним обов'язком Союзу РСР (ст. 15 Конституцій СРСР).
Суверенітет С. р. забезпечується всією економічною, політичною і військовою могутністю Союзу РСР, а також рядом правових гарантій, встановлених Конституцією СРСР: за кожною С. р. зберігається право вільного виходу з Союзу РСР (ст. 17 Конституцій СРСР); кожна С. р. володіє суверенною владою, самостійно (без подальшого твердження верховним органом влади федерації) приймає свою конституцію (ст. 16 Конституцій СРСР). Конституція С. р. будується на основі Конституції СРСР, в чому виражається єдність радянської союзної держави і спільність соціально-економічного пристрою СРСР. В той же час конституції союзних республік відображають історичні, національні, господарські, побутові і інші особливості цих республік; територія С. р. не може бути змінена без її згоди (ст. 18 Конституцій СРСР). Дозвіл питань про обл. і краєвий адміністративно-територіальний устрій відноситься до ведення С. р. Кожна С. р. має право прийому в своє громадянство, а тим самим і в громадянство СРСР. Оскільки в СРСР встановлено єдине союзне громадянство, кожен громадянин С. р. є громадянином СРСР. На території кожній С. р. однаковими правами з її громадянами користуються і громадяни всіх інших союзних республік; кожна С. р. має право вступати в безпосередні стосунки з іноземними державами, укладати з ними угоди і обмінюватися дипломатичними і консульськими представниками (ст. 18-а Конституції СРСР); кожна С. р. має право створювати свої республіканські військові формування (ст. 18-би Конституції СРСР); кожна С. р. представлений в найвищих державних органах федерації: має по 32 своїх представника в Раді Національностей Верховної Ради СРСР (ст. 35 Конституцій СРСР) і на загальних підставах (залежно від чисельності населення) представлена в Раді Союзу Верховної Ради СРСР. С. р. має право вимагати скликання позачергової сесії Верховної Ради СРСР (ст. 46 Конституцій СРСР), а також проведення загальносоюзного всенародного опиту (референдуму).
Закони СРСР публікуються на мовах С. р. і мають однакову силу на території всіх С. р. (статті 19 і 40 Конституцій СРСР). Кожна С. р. представлений в Президії Верховної Ради СРСР одним із заступників голови Президії (ст. 48 Конституцій СРСР). До складу Ради Міністрів СРСР входять за посадою голови Ради Міністрів союзних республік (ст. 70 Конституцій СРСР). До складу Верховного суду СРСР входять за посадою голови Верховних судів С. р. (ст. 105 Конституцій СРСР).
Найвищими органами державної влади С. р. є Верховна Рада С. р., який обирається на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на 4 роки, і Президію Верховної Ради С. р., обираний Верховною Радою і підзвітний йому у всій своїй діяльності. Верховна Рада С. р. — єдиний законодавчий орган республіки. Вищий старанний і розпорядливий орган державної влади С. р. — Рада Міністрів С. р., утворюваний її Верховною Радою, відповідальний перед ним і підзвітний йому. Міністерства С. р. є союзно-республіканськими (внутрішніх справ, закордонних справ, зв'язку, культури, охорони здоров'я, фінансів і ін.) або республіканськими (місцевої промисловості, соціального забезпечення, житлово-комунального господарства, побутового обслуговування населення і ін.).
Місцевими органами державній владі в краях, областях і інших адміністративно-територіальних одиницях С. р. є Ради депутатів трудящих, що обираються строком на 2 роки.
Правосуддя в С. р. здійснюється судовими органами, на чолі яких коштує Верховний суд даної республіки, що обирається її Верховною Радою на 5 років. Вищий нагляд за точного виконання законів на території республіки всіма міністерствами і підвідомчими ним установами, окремими посадовими особами, а також громадянами здійснюється Генеральним прокурором СРСР безпосередньо і через Прокурора республіки, що призначається Генеральним прокурором СРСР строком на 5 років. Республіканські органи прокуратури здійснюють свої функції незалежно від яких би то не було місцевих органів, підкоряючись лише Генеральному прокуророві СРСР.
Компетенція С. р. визначається конституціями республік на основі і відповідно до Конституції СРСР. Веденню С. р. в особі її найвищих органів державної влади і органів державного управління підлягають: встановлення Конституції республіки і контроль за її дотриманням, а також затвердження конституцій автономних республік, що входять в її склад; утворення країв і областей, встановлення їх кордонів і адміністративно-територіального ділення; вистава на твердження Верховної Ради СРСР утворення нових АССР і автономних областей в складі С. р.; законодавство республіки, у тому числі про працю, брак і сім'ю, судоустрій і судочинство, прийняття республіканських кодексів законів; охорона державного порядку і прав громадян; затвердження народно-господарського плану, затвердження державного бюджету республіки і звіту про його виконання; встановлення в відповідності із законодавством СРСР державних і місцевих податків, зборів і неподаткових доходів, керівництво страховою і ощадною справою; управління банками, промисловими, з.-х.(сільськогосподарський) і торгівельними підприємствами і організаціями республіканського підпорядкування, а також керівництво місцевою промисловістю; управління промисловістю і будівництвом союзно-республіканського підпорядкування; контроль і спостереження за станом і управлінням підприємств союзного підпорядкування; встановлення порядку користування землею, надрами, лісами і водами; керівництво житловим і комунальним господарством, житловим будівництвом, керівництво транспортом і зв'язком республіканського і місцевого значення; керівництво охороною здоров'я, соціальним забезпеченням, початковою, середньою і вищою освітою; амністія і помилування громадян, засуджених судовими органами республіки, і ін.
Літ.: Брежнев Л. І., Про п'ятдесятиліття Союзу Радянських Соціалістичних Республік, М., 1972; Конституція СРСР. Конституції Союзних Радянських Соціалістичних Республік, М., 1972; Радянське державне право, М., 1971, с. 364—90.
