Громадянство, приналежність особи до даної держави, слідством чого є поширення на нього прав і обов'язків, встановлених законодавством цієї держави із забезпеченням державного захисту його прав. У державах з монархічною формою правління застосовується термін «підданство».
Порядок придбання або втрати Р. регулюється законодавством кожної держави. Як правило законодавство всіх держав розрізняє придбання Р. через народження (філіация) в порядку натуралізації або вкорінення. При рішенні питання про придбання Р. через народження застосовуються два принципи: національний (т.з. принцип права крові — jus sanguinis), згідно з яким Р. дитяти залежить від Р. батьків, незалежно від місця народження, і територіальний (т.з. принцип права грунти — jus soli), коли Р. обумовлено местомом народження і не пов'язано з Р. батьків. У законодавстві більшості буржуазних держав поєднуються обидва ці принципу з дотриманням певних обов'язкових умов.
В соціалістичних країнах закони, що діють, про Р. передбачають повну рівність громадян незалежно від їх раси або національності, рівноправ'я чоловіка і жінки. При наданні Р. через народження застосовується принцип «права крові», якщо ж один з батьків дитяти — іноземець, то Р. визначається зазвичай за угодою батьків.
В СРСР встановлене єдине союзне Г.: кожен громадянин союзної республіки є громадянином СРСР, а громадяни однієї союзної республіки користуються на території іншої союзної республіки рівними правами з її громадянами. Прийом в громадянство СРСР іноземців виробляється по їх клопотанню Президією Верховної Ради СРСР або Президією Верховної Ради союзної республіки, на території якої вони проживають. Вихід з громадянства СРСР може бути дозволений лише Президією Верховної Ради СРСР. При зміні громадянства батьків, унаслідок якого вони обидва стають громадянами СРСР або обидва виходять з громадянства СРСР, відповідно змінюється громадянство їх дітей, що не досягли 14-річного віку. Для зміни громадянства дітей у віці від 14 до 18 років потрібна їх згода.
Вступ до браку громадянина або громадянки СРСР з обличчям, що не має сов.(радянський) громадянства, не вабить зміни громадянства. Позбавлення радянського громадянства може мати місце лише через особливий в кожному випадку Указ Президії Верховної Ради СРСР або за вироком суду у випадках, передбачених законом.
Особи, що проживають на території СРСР, але що не є громадянами СРСР і що не мають підтвердження про приналежність до громадянства якого-небудь іншої держави, вважаються особами без громадянства (див. Апатриди ): вони мають права і обов'язки, як і громадяни СРСР, за винятком права обирати і бути вибраними і військовому обов'язку. Див. також Біпатриди .
На аналогічних принципах регулюються питання зміни Р. в інших соціалістичних країнах.
Літ.: Шевцов Ст С., Радянське громадянство, М.1 1965; Черніченко С. Ст, Міжнародно-правові питання громадянства, М., 1968.
