Соціал-демократична партія Фінляндії (СДПФ; Suomen Sosialidemokraattinen Puolue), заснована на з'їзді в м. Турку (Або) в 1899 (до 1903 називалася Фінська робоча партія). У 1903 була прийнята програма СДПФ. Під впливом Революції 1905—07 в Росії в керівництві СДПФ сформувалося ліве крило (лідери — О. Куусинен, Ю. Сирола і ін.). З представниками СДПФ неодноразово зустрічалося Ст І. Ленін. З 1907 СДПФ бере участь в роботі фінляндського парламенту. Представники СДПФ очолили робочу Фінляндську революцію 1918, створили (у січні 1918) революційний уряд Рада народних уповноважених, проте праве крило партії на чолі с В. Таннером перейшло на сторону контрреволюції. Після поразки робочої революції (весна 1918) СДПФ фактично розпалася. У серпні 1918 ліві соціал-демократи створили Комуністичну партію Фінляндії . Праві соціал-демократи, узурпувавши ім'я партії, в 1918 відновили її діяльність на основі социал-реформіста. У 1926 соціал-демократи вперше сформували однопартійний уряд. Представники правого керівництва партії в 1937—44 входили в коаліційні уряди, солідаризувалися з політикою буржуазних партій, перш за все з їх антирадянською лінією, активно сприяли залученню Фінляндії до війни проти СРСР в 1939—40 і її участі (у 1941—44) в гітлерівській агресії проти Радянського Союзу. У 1946 соціал-демократи увійшли до уряду М. Пеккала разом з комуністами і ін. представниками демократичних сил. При цьому уряді в квітні 1948 був поміщений радянсько-фінляндський Договір про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу. У липні 1948 праве керівництво СДПФ розірвала угода про співпрацю парламентських фракцій і до середини 60-х рр. займало антикомуністичну і антирадянську позицію. Основні тези прийнятими в 1952 програми СДПФ виходять з нібито трансформації капіталізму, що має місце, в «демократичний соціалізм». На 26-м-коді з'їзді СДПФ (1963) реакційне керівництво (В. Таннер і ін.) було замінене помірнішим, 27-й (1966), 28-й (1969), 29-й (1972) і 30-й (1975) з'їзди СДПФ висловилися на підтримку зовнішньополітичного курсу Фінляндії, направленого на розвиток дружби і співпраці з СРСР. У 1968 СДПФ встановила контакти по партійній лінії з КПРС, а потім з комуністичними і робочими партіями низки інших соціалістичних країн. Представники СДПФ очолювали уряди Фінляндії в 1948—50, 1956—57, 1958, 1966—1968 1968—70, 1972—75. На парламентських виборах 1975 СДПФ отримала 53 мандати (з 200). СДПФ входить в Соціалістичний інтернаціонал. Чисельність партії близько 100 тис. членів (почало 1976). Голова СДПФ — К. Сорса (з 1975). ЦО(центральний орган) — газета «Демарі. Суомен сосиалідемокраатті» («Demari. Suomen Sosialidemokraatti»).
