Комуністична партія Фінляндії (КПФ; Suomen Kommunistinen Puolue), заснована 29 серпня 1918 на конференції закордонною організацій фінських соціал-демократів, такою, що відбулася в Москві і об'єднала учасників Фінляндській революції 1918, що емігрували після її поразки до Радянської Росії. Велику роль в створенні КПФ зіграли О. Ст Куусинен, Ю. Сирола і ін. У Фінляндії до осені 1944 КПФ працювала в нелегальних умовах.
На початку своєї діяльності КПФ недооцінювала роботу в легальних організаціях, в парламенті, муніципалітетах. Ці недоліки були швидко здолані за допомогою Комінтерну, одним із засновників якого (у 1919) з'явилася КПФ. На початку 20-х рр. КПФ провела значну роботу із створення в країні мережі масових робочих організацій і розвитку лівого соціалістичного руху. У 1920 за участю КПФ була створена легальна Соціалістична робоча партія Фінляндії (СРПФ). У 20-х рр. діяльність КПФ була направлена на боротьбу за економічні інтереси і політичні свободи робітників, проти підпорядкування країни імперіалістичним державам, за мир і дружбу з Радянською Росією. Після заборони СРПФ і інших лівих робочих організацій (1922—23) під керівництвом КПФ в 1924—27 були проведені ряд крупних економічних і політичних виступів робочого класу [7-я конференція КПФ (1930) вказала на необхідність розгортання в країні масової антифашистської боротьби].
На початку 30-х рр. фінська буржуазія розгромила всі ліві робітники організацій, кинула у в'язниці сотні комуністів; були арештовані і засуджені керівники КПФ — Т. Антікайнен, Ст Песси і ін.
6-й з'їзд КПФ (1935), виходячи з вирішень 7-го конгресу Комінтерну (1935), призвав до створення єдиного фронту проти реакції і фашизму і заявив про готовність партії співробітничати зі всіма прибічниками демократії і світу.
В період воєн проти СРСР, в які фінська реакція залучила Фінляндію в 1939—40 і 1941—44, КПФ активно боролася за припинення військових дій і встановлення добросусідських стосунків з Радянським Союзом. На підставі Угоди про перемир'я, підписаної Фінляндією і державами антифашистської коаліції 19 вересня 1944, КПФ отримала разом з іншими фінськими демократичними організаціями право легальної діяльності. КПФ очолила боротьбу за демократичний і миролюбна дорога розвитку Фінляндії. В короткий час КПФ, набуваючи значного впливу в профспілковому, кооперативному і робочому спортивному русі країни, виросла в масову партію. У жовтні 1944 за ініціативою КПФ і лівих соціал-демократів був заснований Демократичний союз народу Фінляндії (ДСНФ), в рамках якого КПФ стала брати участь в парламентській і муніципальній діяльності. У 1944—48 і в 1966—71 комуністи як представники ДСНФ входили до складу урядів Фінляндії. КПФ внесла значний вклад до формування післявоєнного зовнішньополітичного курсу Фінляндії, направленого на розвиток дружніх стосунків з Радянським Союзом. На парламентських виборах 1972 за виборчий блок ДСНФ голосувало близько 440 тис. виборців (17%). У складі парламентської фракції ДСНФ, що налічує (1972) 37 депутатів (з 200), КПФ має 33 мандати.
Програмні документи КПФ виходять з необхідності здійснити перехід Фінляндії від капіталізму до соціалізму мирним дорогою, ставлять завдання створення широкого антимонополістичного фронту демократичних сил для боротьби проти панування капіталу, керівництва боротьбою мас трудящих за поліпшення умов життя.
Делегації КПФ брали участь в міжнародних Нарадах комуністичних і робочих партій (1957, 1960, 1969 Москва). КПФ схвалила документи, прийняті на цих нарадах.
Відповідно до статуту (прийнятий в 1957) КПФ будується на принципах демократичного централізму. Найвищий орган партії — з'їзд, в проміжках між з'їздами роботою партії керують ЦК і Політбюро ЦК. Голова КПФ — А. Саарінен. Чисельність КПФ — близько 50 тис. членів (1972). ЦО(центральний орган) (спільно з ДСНФ) — газета «Кансан уутісет» («Kansan Uutiset»), теоретичний орган — журнал «Коммуністі» («Kommunisti»).
З'їзди Комуністичної партії Фінляндії: 1-й з'їзд — серпень 1918; 2-й з'їзд — 1919; 3-й з'їзд — 1920; 4-й з'їзд — 1921; 5-й з'їзд — 1925; 6-й з'їзд — 1935; 7-й з'їзд — жовтень 1945; 8-й з'їзд — серпень 1948; 9-й з'їзд — 1—5 листопада 1951; 10-й з'їзд — 2—5 жовтня 1954; 11-й з'їзд — 29 травня—2 червня 1957; 12-й з'їзд — 15—18 квітня 1960; 13-й з'їзд — 12—15 квітня 1963; 14-й з'їзд — 29 січня—1 лютого 1966; 15-й з'їзд — 3—6 квітня 1969; Надзвичайний з'їзд — 14 лютого 1970; 16-й з'їзд — 31 березня—2 квітня 1972.
Літ.: З історії Комуністичної партії Фінляндії, [пер. з фінськ.], М.. 1960; Hyvönen A., Suomen Kommunistisen puolueen 50-vuotistaival [Tampere, 1968].
