Фінляндська революція 1918, робоча революція у Фінляндії в січні – травні. Почалася в умовах підйому революційного руху в країні, що розвернувся в кінці 1917 під впливом Жовтневої революції в Росії. У ніч на 28 січня в Хельсінкі загони Червоної Гвардії (створена влітку 1917), у відповідь на терористичні виступи білогвардійських частин (див. Шюцкор ) , зайняли будівлю сенату і ін. центральних установ. Услід за робітниками Хельсінкі виступили робочі Турку, Тампере, Пори, Котки, Лахті, Виборга і ін. міст, в основному юж.(південний) частини країни, найбільш розвиненої в промисловому відношенні. Північ і велика частина центральної Фінляндії, куди бігли з Хельсінкі деякі член буржуазного сенату, залишилися під контролем реакційних сил. 28 січня в Хельсінкі було сформовано революційний уряд – Рада народних уповноважених (СНУ) в складі соціал-демократів К. Маннера (голова), Ю. Сироли, О. Куусинена і др.; фундирувався верховний орган влади – Головна робоча порада з 35 чіл. (10 від Партійної ради Соціал-демократичної партії Фінляндії, СДПФ; 10 – від профспілок, 10 – від Червоної Гвардії, 5 – від сейму робочих організацій, створеного в Хельсінкі в березні 1917). 29 січня СНУ опублікував програму, що носила демократичний характер і що закликала рухатися по дорозі до соціалістичної революції. Створювалися промислові комітети; сейми робочих організацій (засновані в березні 1917 як представництва робочих організацій, що відстоювали економічні інтереси трудящих) фактично стали органами диктатури пролетаріату. 31 січня СНУ ухвалив Закон про проголошення селян-орендарів (торпарей і бурлак) незалежними від землевласників, що закріплював за торпарямі і бурлаками орендовані ними землі. 1 лютого СНУ узяв в своє ведення Фінляндський банк, ухвалив тимчасовий Закон про революційні суди. 12 лютого під державний контроль були поставлені функціонуючі приватні банки. У руки держави перейшли багато промислових підприємств. Значну допомогу в продовольчому постачанні надала Радянська Росія, що надала СНУ можливість направити до Сибіру для закупівлі хліба і доставки його в країну сформовані у Фінляндії ешелони. 23 лютого був опублікований проект демократичної конституції, що проголошував Фінляндію республікою, в якій вся влада належить народові. 1 березня поміщений Договір про зміцнення дружби і братерства між РРФСР і Фінляндською соціалістичною робочою республікою (названа так в тексті договору за пропозицією Ст І. Леніна), що закріплював самостійність Фінляндії.
Будучи не в силах подавити революцію, фінл.( фінл.(фінляндський)) буржуазія, що розв'язала в країні громадянську війну, звернулася за допомогою до герм.(німецький) імперіалістам. 7 березня 1918 в Берліні був поміщений договір між представниками контрреволюційного уряду П. Свінхувуда (знаходилося в р. Васа) і герм.(німецький) урядом, що ставив Фінляндію в повну політичну і економічну залежність від Німеччини. Ще 5 березня перший герм.(німецький) загін висадився на Аландських островах, 3 квітня т.з. Балтійська дивізія (12 тис. чіл.) Р. фон дер Гольця висадилася в тилу червоногвардійців в м. Ханко, 7 квітня загін в 3 тис. чіл. – біля р. Ловіси. Не дивлячись на героїчний опір Червоній Гвардії (80 тис. чіл.), що отримала на прохання СНУ допомога озброєнням і спорядженням з Радянської Росії, 6 квітня белофінськие війська під командуванням генерала До. Р. Маннергейма отримали вирішальну перемогу під р. Таммерфорсом і зайняли його; 14 квітня йому.(німецький) війська захопили Хельсінкі, 29 квітня – Виборг. Подавивши на початку травня революцію, фінл.( фінл.(фінляндський)) буржуазія жорстоко розправилася з її учасниками і їх сім'ями: до 90 тис. чіл. було поміщено у в'язниці і концтабори, понад 8 тис. чіл. страчено (цифри – по новітніх фін.(фінський) дослідженням). Частині червоногвардійців удалося перейти на територію РРФСР. Враховуючи досвід революції і причини її поразки, однією з яких була відсутність в країні достовірно революційної масової марксистсько-ленінської партії, керівники фінляндського робочого руху приступили до створення Комуністичної партії Фінляндії, засновницький з'їзд якої відбувся 29 серпня 1918.
Літ.: Ленін Ст І., Лист фінським товаришам, Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 35; його же, Доповідь про ратифікацію мирного договору [14 березня 1918 р.], там же, т. 36; Куусинен О. Ст, Революція у Фінляндії. (Самокритика), П., 1919; Сюкияйнен І. І., Революційні події 1917–1918 рр. у Фінляндії, Петрозаводськ, 1962 (літ. с. 301–10); Холодковський Ст М., Революція 1918 років у Фінляндії і німецька інтервенція, М., 1967 (літ. с. 359–77); Paavolainen S., Polittiset vakivaltaisundet Suomessa 1918, osa 1–2, Hels., 1967.
