Соціал-демократична робоча партія Швеції (СДРПШ; Sveriges Socialdemokratiska Arbetarepartiet), заснована в 1889 як революційна партія швед.(шведський) пролетаріату і секція 2-го Інтернаціоналу. 4-й з'їзд (1897) прийняв програму СДРПШ, аналогічну Ерфуртськой програмі німецької соціал-демократії. В кінці 19 — початку 20 вв.(століття) у СДРПШ йшла боротьба між опортуністичними (До. Я. Брантінг, лідер партії з 1907, і ін.) і революційними елементами. У 1905—06 в СДРПШ посилилася ліва молодіжна опозиція (Ц. Хеглунд і ін.). Ліві прилучилися до рішень міжнародною соціалістичною Циммервальдськой (1915) і Кинтальськой (1916) конференцій. Після відходу з партії лівих (лютий 1917), таких, що утворили в 1917 ліву Соціал-демократичну партію Швеції, перейменовану в 1921 в компартію Швеції, СДРПШ еволюціонувала управо, її представники увійшли до буржуазного уряду (1917—20). У 1920, 1921—23, 1924—25 соціал-демократичних урядів очолював Брантінг. Після смерті в лютому 1925 Брантінга лідером СДРПШ став П. А. Ханссон (до 1946). У 30-х рр. СДРПШ, виходячи з позицій реформістів, проголосила можливість побудови «демократичного соціалізму» особливого «скандінавського типа» на базі співпраці всіх класів. Прийняті в 1960 і в 1975 програм СДРПШ також відображають її позиції реформістів. Лідери СДРПШ є (починаючи з 1932) прем'єр-міністр Швеції (у 1946—69 Т. Ерландер, з 1969 В. Пальмі). Уряд соціал-демократів неодноразово заявляв, що в області зовнішньої політики воно дотримується «свободи від союзів», в області внутрішньої політики основна увага приділяє проведенню соціальних реформ, регулюванню ринку праці і т.п. СДРПШ входить в Соціалістичний інтернаціонал. Чисельність СДРПШ близько 1 млн. член (1975). На парламентських виборах 1973 СДРПШ отримала 156 місць (з 350) в риксдагу. Друкарські органи СДРПШ — газета «Арбетет» («Arbetet»), «Афтонбладет» («Aftonbiadet»), журнал «Тіден» («Tiden»).
Літ.: Тімашкова О. До., Шведська соціал-демократія у влади, М., 1962.
