1) громадська і військова організація в германців в період переходу від первіснообщинного устрою до феодалізму. Народні зібрання С. під головуванням виборного сотника вирішували судові, адміністративні і ін. питання; по С. виставлялося військове ополчення німецьких племен і племінних союзів. У країнах континентальної Європи зникли в процесі феодалізування; у Англії були поступово підпорядковані королівській владі в особі її представника — бейліфа і як адміністративно-територіальна одиниця [декілька С. (hundred) складали графство (shire)] з обмеженими адміністративно-поліцейськими функціями зберігалися до кінця 19 ст
2) Військовий підрозділ в староруському війську; С. існували в 16—17 вв.(століття) у стрілецьких полицях.
3) Військове підрозділ в козачих частинах дореволюційної Росії, що відповідало ескадрону в регулярній кавалерії.
4) Військова і адміністративно-територіальна одиниця на Україні в 16—18 вв.(століття) З'явилася у зв'язку з утворенням війська реєстрових козаків і складала частину полиця . Під час Визвольної війни українського народу 1648—54 полковий і сотенний пристрій був поширений на всю Україну. С. називалися по місцю, де знаходилися сотенні установи. У полку було від 7 до 20 С. різній чисельності (від декількох десятків до декількох сотень чіл.). На чолі С. стояв сотник.
5) Російські середньовічні станово-корпоративні організації в 11—18 вв.(століття); див.(дивися) Сотні купецькі і Сотні посадники .
