Снодійні засоби, група лікарських препаратів, визивающих- сон . У великих дозах викликають стан наркозу . Ефект С. с. обумовлений пригноблюючим впливом на діяльність різних відділів центральної нервової системи. До С. с. відносять різні по хімічній будові речовини: похідні барбітурової кислоти (барбітал фенобарбітал, барбітал-натрій, барбаміл, етамінал-натрій, (циклобарбітал) і піперидину (ноксирон), з'єднання аліфатичного ряду (хлоралшдрат, карбромал, бромізовал). Нормалізації сну сприяють також лікарські препарати з інших фармакологічних в груп: седатівниє засоби (броміди, препарати валеріани), транквілізатори (Діазепам, або седуксен, нітразспам, або еуноктін, хлордіазепоксид, або еленіум, і ін.). Зменшуючи емоційну збудливість, знімаючи відчуття напруги і занепокоєння, седатівниє засоби і транквілізатори полегшують настання сну і заглиблюють його. Застосовують С. с. при різних порушеннях сну. Якщо хворий легко засинає, але рано пробуджується, призначають препарати з тривалішою дією (барбітал, фенобарбітал). Якщо утруднено засипання, але надалі сон протікає нормально, застосовують барбаміл, етамінал-натрій, ноксирон і ін. Що викликається більшістю С. с. сон істотно відрізняється від природного, т. до. нарушается фізіологічна зміна його періодів (пригнічуються певні фази). Так, барбітурати, полегшуючи засипання, одночасно пригнічують парадоксальну фазу сну; при дліт. їх прийомі пригноблення цієї фази спостерігається лише на початку лікування. Відміна снодійного може викликати різке подовження фази парадоксального сну — посилюється відчуття безсоння, турбують кошмарні сновидіння.
Знеболююча дія у С. с. виражено слабо, але вони здатні підсилювати ефект ненаркотичних анальгетиків (див. Знеболюючі засоби ) — амідопірину, анальгіну і ін., що використовується при невралгічних болях. Вживання С. с. в дозах, що не викликають сну, надає заспокійливу дію, а в дозах що перевищують терапевтичні, може викликати отруєння — пригноблення дихання, падіння температури тіла і артеріального тиску, уповільнення пульсу, стан коми . Для лікування отруєнь С. с. проводять комплекс заходів, направлених на підтримку дихання і діяльності серцево-судинної системи, швидке виведення препарату з організму. Щоденне вживання С. с. тривалої дії веде до їх накопичення в організмі (кумуляція ) і супроводиться постійною сонливістю, психічною пригніченістю, руховими розладами. Тривалий прийом С. с. викликає пониження чутливості організму до дії речовини (звикається), що вимагає збільшення дози препарату для досягнення потрібного ефекту. Можливий розвиток лікарської залежності (див. Наркоманія ) .
Літ.: Закусов Ст Ст, Фармакологія, 2 видавництва, М., 1966, с. 67—79; Вейн А. М., Власов Н. А., Хімія і фармакологія сну. (Огляд літератури), «Фармакологія і токсикологія», 1971 № 3, с. 369—80; Машковський М. Д., Лікарські засоби 7 видавництво, ч. 1, М., 1972.
