Слиновиділення, салівація, секреція слини і активне виділення її в порожнину рота. С. виникає у тварин і людини рефлекторно, під впливом безумовних і умовних подразників. Роздратування рецепторів будь-якого з доцентрових нервів порожнини рота, глотки (язичні гілки трійчастого нерва, язикоглоткового, гілки верхнього горлового нерва) харчовими і відкиданими речовинами (кислоти, луги, пісок і ін.) викликає безумовне С. одночасно з привушних і підщелепних залоз. С. відбувається також при вигляді, запаху їжі (натуральний умовний рефлекс). Індиферентні подразники (світло, звук і ін.), супроводжуючі акт їди, з часом стають сигналами умовнорефлекторного С. Обнаруженіє цього вигляду секреції дозволило І. П. Павлову використовувати слинні залози як модель для об'єктивного вивчення вищій нервовій діяльності людини і тварин. Збудження рецепторів порожнини рота, очей, вух і органів нюху по доцентрових нервах досягає центру С. (кора головного мозку, гіпоталамус, довгастий мозок), де відбувається перемикання на відцентрові парасимпатичні (барабанна струна, скронево-вушні нерви) і симпатичні нерви, що йдуть до секреторних елементів слинних залоз. Роздратування електричним струмом барабанної струни викликає рясне відділення рідкої слини з підщелепних залоз; роздратування симпатичного нерва викликає мізерну секрецію густої слини, багатої органічними речовинами. Поряд з нервовою регуляцією на С. впливають гормони гіпофіза, щитовидною, підшлунковою і статевих залоз. У людей натщесерце слина виділяється безперервно (основна секреція 0,24—0,9 мл/мін ) , у собак — через кожних 1 1 / 2 —2 ч, у жуйних тварин основна секреція посилюється під час їди і жуйки. У людини збирають слину з окремих залоз за допомогою капсули Красногорського — Лешлі, що прикріплюється до отвору слинної протоки. Для вивчення С. у тварин накладають фістули слинних проток. На С. впливають емоційне збудження і різні патологічні стани. Наприклад, надмірне С. (гіперсалівація) спостерігається при нудоті, невралгії трійчастого нерва, стоматитах, пониження С. (гіпосалівація) — при деяких інфекційних хворобах, діабеті і ін.
Літ.: Павлов І. П., Лекції про роботу головних травних залоз, Полн. собр. соч.(вигадування), 2 видавництва, т. 2, кн. 2, М. — Л., 1951; Абуладзе До. С., Вивчення рефлекторної діяльності слинних і слізних залоз, М., 1953; Бабкин Би. П., Секреторний механізм травних залоз, пер.(переведення) з англ.(англійський), Л., 1960; Семенов Н. Ст Біохімічні компоненти і константи рідких середовищ і тканин людини, М., 1971.
