Симпатоміметичні засоби, фармакологічні речовини, дія яких в основному збігається (ефектами збудження симпатичної нервової системи ; звуження судин, розширення бронхів і т. д. Оскільки вони діють на адренорецептори, тобто рецепторні утворення, чутливі до норадреналіну і адреналіну, їх прийнято називати адреноміметічеськимі. Розрізняють прямі С. с., тобто що діють безпосередньо на адренергічні структури (окрім норадреналіну і адреналіну, до них належить мезатон, синонім симпатол), і непрямі С. с., які або сприяють «викиду» медіатора, або блокують процес його захвату (до них відносяться: тирамін, Фенамін, синонім амфетамін, ефедрин, імізін, синоніми іміпрамін, меліпрамін); останні приводять до збільшення кількості медіатора і тим самим викликають симпатоміметичні ефекти.
Адреналін, норадреналін, мезатон застосовують в клінічній практиці для звуження кровоносних судин при кровотечі (місцево), для підвищення артеріального тиску при колапсі і т. д. Ефедрин застосовують для звуження периферичних судин (місцево, наприклад в ніс при нежиті), для купірування нападів бронхіальної астми. Фенамін, окрім периферичної симпатоміметичної дії (звуження кровоносних судин, почастішання скорочень серця), надає стимулюючу дію на центральну нервову систему, у зв'язку з чим його застосовують для збудження нервової діяльності. Імізин по фармакологічних властивостях відноситься до антидепресантів, тому його використовують при лікуванні нервово-психічних розладів, що супроводяться депресією .
Літ.: Закусов Ст Ст, фармакологія, 2 видавництва, М., 1966; Анічков С. Ст, Виборча дія медіауторованих засобів, Л., 1974; Goodman L. S., Gilman A., The pharmacological basis of therapeutics, 3 ed., N. Y. — L. — Toronto, 1965.
