Симпатолічні засоби, фармакологічні речовини, що перешкоджають ефектам стимуляції симпатичних нервів, тобто передачі збудження з цих нервів на еффектори . Дія таких речовин відповідає фізіологічним явищам, що виникають при ослабінні тонусу симпатичних нервів: кровоносні судини розширюються, скорочення серця урежаются, артеріальний тиск знижується. Блокада передачі збудження з симпатичних нервів на еффектори здійснюється шляхом втручання С. с. в основні процеси, що відбуваються в пресинаптичній частині адренергічних нейронів . По переважній дії на один з цих процесів, що обумовлює симпатолічний ефект (хоча у дії кожного С. с., як правило, можна виділити декілька механізмів), С. с. підрозділяють на групи. До першої відносять засоби, що викликають спустошення депо адренергічних медіаторів (норадреналіну і адреналіну) в закінченнях симпатичних нервів (резерпін і октадін, синоніми гуанетідін, ізобарін, ісмелін); на початку їх дії можливе короткочасне підвищення артеріального тиску у зв'язку з «викидом» медіаторів з депо. До другої групи відносять С. с., які перешкоджають звільненню («викиду») медіаторів з депо симпатичних нервів, що знаходяться в закінченнях (наприклад, орнід, синонім бретілій). Багато авторів виділяють також С. с., що порушують біосинтез медіаторів, — відбувається утворення «помилкового» медіатора — в закінченнях симпатичних нервів (наприклад, альфаметіл — дофа, синонім альдомет). По впливу на функції еффекторов, що мають симпатичну іннервацію, С. с. близькі адренолітічеським засобам (адреноблокаторам — Фентоламіну, тропафену, дігидроерготаміну, пропранололу), які блокуючи адренергічні рецептори, перешкоджають дії на них медіаторів. Здатність С. с. знижувати артеріальний тиск використовують в терапії гіпертонічної хвороби.
Літ.: Закусов Ст Ст, Фармакологія, 2 видавництва, М., 1966; Каверіна Н. Ст, Чичканов Р. Р., Симпатолічні речовини, в кн.: Підсумки науки. Серія Біологія, т. ч М., 1972; Анічков С. Ст, Виборча дія медіауторованих засобів, Л., 1974.
