Силікотермія, силікотермічеський процес, здобуття металів і сплавів відновленням оксидів металів (руд, концентратів) кремнієм. С. заснована на тому, що спорідненість кремнію до кисню (зміна ізобарного потенціалу утворення оксиду) вища, ніж у відновлюваного металу. Силікотермічеськие процеси здійснюють в дугових печах, т. до. выделяющейся при відновленні теплоти не вистачає для розплавлення і необхідного перегріву продуктів плавки (бракуюча теплота підводиться за допомогою електронагріву). Кремній застосовується в цих процесах переважно у вигляді висококремнистих сплавів (феросиліції, силікомарганець, силікохром ), які містять тим менше вуглецю, чим вище вміст в них кремнію. С. використовується для здобуття феросплавів і лігатур з низьким вмістом вуглецю, вживаних для виплавки високоякісних сталей. З багатьма металами кремній утворює міцні хімічні сполуки — силіциди, в результаті чого відновна реакція зміщується убік повнішого протікання процесу. Це дозволяє відновлювати силікотермічеським способом трудновосстановімиє оксиди кальцію, магнію, цирконію, рідкоземельних елементів; отримані при цьому сплави завжди мають високий вміст кремнію. Див. також Металлотермія .
