Силін Павло Михайлович [16 (28) .5.1887, Турінськ, нині Свердловської області, — 30.9.1967, Москва], радянський учений в області технології цукрового виробництва, Герою Соціалістичного Труда (1967), заслуженого на діяча науки і техніки РРФСР (1942), доктора технічних наук (1935). Закінчив технологічний інститут Томська (1914). Викладав в Технологічному інституті і З.-х. академії в Томську (1914—24); З.-х. інституті (1924—30) і Химіко-технологічному інституті харчової промисловості (1930—44) у Воронежі; у Московському технологічному інституті харчової промисловості (1944—67). Створив теорії дифузії цукру з буряка, очищення соку, кристалізації сахарози, мелассообразованія і інших процесів цукрового виробництва, що отримали широке вживання в промисловості. Державна премія СРСР (1951). Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Хімія цукрового виробництва, М. — Л.,1933; физико-хімічні основи цукрового виробництва, М. — Л., 1941; Питання технології цукристих речовин М., 1950; Технологія цукру, 2 видавництва [М., 1967].
Літ.: Видатний учений-сахарник. До 75-ліття з дня народження... П. М. Силіна, Вороніж, 1962.
