Сейсмічна розвідка, сейсморозвідка, методи розвідувальної геофізики, засновані на вивченні особливостей поширення пружних (сейсмічних) хвиль в земній корі, з метою дослідження її геологічної будови. Для С. р. застосовують методи відбитих і заломлених хвиль і п'єзоелектричного ефекту. Вживання відбитих сейсмічних хвиль запропоноване американським ученим Р. Фессенденом в 1913, незалежно радянським інженером В. С. Воюцким в 1923 але унаслідок значних технічних труднощів вперше реалізовано в 1928—30. Простий варіант використання заломлених хвиль по Л. Мінтропу (німецький геофізик) (1919) застосовувався з 1922—23; у сучасному вигляді запропонований в 1939 радянським геофізиком Р. А. Гамбурцевим. Вживання п'єзоелектричного ефекту запропоноване радянським геофізиком М. П. Воларовічем і ін. Основні методи С. р.: відбитих хвиль (МОВ) і заломлених хвиль (МПВ), що використовують відмінність пружних властивостей і щільність гірських порід.
Прі МОВ збуджена вибухом або механічною дією сейсмічна хвиля, поширюючись на всі боки від нього, послідовно досягає декількох кордонів, що відображають ( мал. 1 ). На кожній з них виникає відбита хвиля, яка повертається до поверхні Землі, де фіксується приладами. МОВ дозволяє одночасно вивчати геологічну будову на глибинах від 0,1—0,2 до 7—10 км. і визначати глибини сейсмічних кордонів з точністю до 1—2%, виявляючи при цьому невеликі кутові незгоди, зони виклинювання і ділянки зміни фацій. МОВ — найбільш точний і детальний метод вивчення осадових товщ, використовуваний головним чином при пошуках нафти і газу, а також при вивченні деяких рудних родовищ і регіональних геологічних дослідженнях.
МПВ грунтується на спостереженні хвиль, які, заломившись в шарі, що відрізняється підвищеною швидкістю поширення сейсмічних хвиль, проходят в цьому шарі значна частина дороги і після повторного заломлення повертаються до поверхні Землі ( мал. 2 ). Користуючись МПВ, можна визначати положення і форму поверхні одного або декількох таких шарів і швидкості в них на глибинах від декількох м-код до десятків км.
До С. р. відноситься також п'єзоелектричних метод (ПЕМ), в якому особливості поширення пружних хвиль вивчають, спостерігаючи збуджуване ними (при дії на пегматіти і деякі гірські породи) електромагнітне поле, що виникає унаслідок п'єзоелектричного ефекту. ПЕМ дозволяє виявляти породи, що володіють цим ефектом в значній мірі.
В С. р. застосовують переважно подовжні хвилі, швидкість яких в гірських породах від 0,4—0,5 до 7—8 км/сек (поперечні хвилі застосовують рідко зважаючи на трудність їх збудження; швидкості поперечних хвиль від 0,1 до 5 км/сек ) . Частоти реєстрованих коливань, що збуджуються сейсмічними хвилями, складають від 3—5 Гц при глибинних дослідженнях і до 150—250 Гц при вивченні невеликих глибин. С. р. проводять уздовж профілів, на яких через визначених інтервали розташовують джерела і приймачі коливань. Як джерела коливань використовують вибухи зарядів в неглибоких (перші десятки м-коду ) свердловинах; застосовують також вібраційні або ударні пересувні установки. При кожному положенні джерела коливань виміри на профілі виробляють сейсмопріємникамі, в яких механічні коливання грунту перетворяться, в електричних; останні по сполучним лініям (косам) або по радіо транслюються в пересувну сейсморазведочную станцію . Коливання, що приходять від кожного приймача, підсилюють, перетворюють, записують і отримують польову магнітну сейсмограму; розподіл часу пробігу хвилі на профілі дозволяє судити про дороги її поширення, фізичному типові і деяких ін. особливостях. Геологічну інформацію з сейсмограм витягують обробкою на ЕОМ(електронна обчислювальна машина), в результаті якої отримують сейсмогеологичеськие розрізи ( мал. 3 ), що відображують положення сейсмічних кордонів уздовж профілю, виражене або в часі приходу сейсмічних хвиль, або в глибинах. На підставі розрізів складають карти ізохрон або ізогипс. Для правильного геологічного тлумачення матеріалів С. р. поважно можливо повніше знання швидкостей поширення хвиль в розрізі; зведення про швидкості хвиль можуть бути отримані з даних МОВ і частково МПВ і особливо з даних детальних сейсмічних спостережень в глибоких свердловинах. Не дивлячись на високу вартість, С. р. є найбільш поширеним серед геофизичних методів.
С. р. застосовують для вирішення завдань структурної геології найчастіше з метою пошуків структур, сприятливих для скупчення в них покладів нафти або газу і підготовки їх до розвідувального буріння, а також для прогнозування наявності в них покладів нафти або газу. Дані, що отримуються при детальних спостереженнях, особливо МОВ, є основою для обгрунтування місця заставляння глибоких розвідувальних свердловин на нафту і газ.(газета) У складних геологічних умовах, при вивченні глибоко залягаючих структур і наявності сильних перешкод, для підвищення глубінності і надійності даних С. р. її поєднують із структурним бурінням, проводячи додаткові сейсмічні спостереження в глибоких свердловинах.
Пошук і розвідка нафти і газу ведуться також за допомогою морської сейсмічної розвідки. С. р. застосовують для вивчення структури рудних полів, виявлення і дослідження крупних розломів, визначення форми корінних порід під наносами. За допомогою ПЕМ виявляють і локалізують пегматитові тіла і кварцеві жили. Методи С. р. дозволяють вивчати деякі інженерні властивості грунтів в масиві, а також визначати положення водотривів і рівня грунтових вод. Для підвищення геологічної і економічної ефективності геологорозвідувальних робіт С. р., особливо при регіональних дослідженнях, застосовують в комплексі з ін. геофизичними методами гравіметричної розвідки, магнітної розвідки і електричної розвідки, що забезпечує велику надійність геологічних прогнозів. С. р. дозволяє вивчати регіональну глибинну будову земної кори аж до Мохоровічича поверхні, для чого застосовують глибинне сейсмічне зондування.
Літ.: Гамбурцев Р. А., Основи сейсморозвідки, 3 видавництва, М., 1959; Гурвіч І. І., Сейсморозвідка, 2 видавництва, М., 1970.
