Сейсмічні станції, станції для реєстрації коливань земної поверхні, що викликаються землетрусами, а також для первинної обробки отриманих записів. Залежно від вирішуваних завдань С. с. підрозділяються на телесейсмічних і регіональних.
Телесейсмічні станції призначені для реєстрації сейсмічних сигналів в основному на епіцентральном відстані понад 2000 км. Ці станції забезпечені стандартною сейсмічною апаратурою: короткоперіодними сейсмографами високої чутливості в смузі пропускання 10—0,7 гц; широкосмуговими сейсмографами середньої чутливості із смугою пропускання 10—0,05 гц; частина станцій оснащена длінноперіоднимі сейсмографами середньої чутливості із смугою пропускання 0,2—0,015 гц.
Регіональні С. с. призначені для реєстрації близьких землетрусів з епіцентральнимі відстанями до 2000 км. Ці станції оснащені короткоперіодною апаратурою, а також реєструють сильні рухи в смузі пропускання 10—0,1 гц.
Світова мережа налічує (1974) близько 2000 С. с. (в т.ч. понад 200 на території СРСР). Все С. с. світу ведуть реєстрацію землетрусів по єдиному часу (середнє грінвічське), проводять первинну обробку сейсмограм (вимірюються моменти вступів різних сейсмічних хвиль і їх динамічні параметри). Ці відомості по державних каналах зв'язку прямують у відповідні центри обробки; вони є вихідними даними для сейсмологічних бюлетенів. С. с. працюють відповідно до інструкцій і керівництва, підготовлених як в центрах національних сейсмічних служб, так і в міжнародних сейсмологічних організаціях.
Літ.: Апаратура і методика спостережень на сейсмічних станціях СРСР, М., 1962; Апаратура і методика сейсмометричних спостережень в СРСР, М., 1974.
