Сейсмічна служба, комплекс робіт за безперервними спостереженнями за землетрусами і обробкою матеріалів по стандартних програмах і методиці. Спостереження ведуться мережею сейсмічних станцій . Головне завдання С. с. — систематичне визначення основних параметрів вогнищ землетрусів (координати гіпоцентра, час виникнення удару у вогнищі, енергетична характеристика і ін.). Вихідним матеріалом для узагальнення є сейсмограми і первинні бюлетені сейсмічних станцій.
С. с. здійснюється у ряді країн світу: у СРСР створена Єдина система сейсмічних спостережень (ЕССН), в США — Національна сейсмічна служба (NOS), в Японії — Японське метеорологічне агентство (JMA). Національні сейсмологічні центри узагальнюють матеріали спостережень сейсмічних станцій окремих країн. Для детального вивчення сейсмічності організовуються регіональні С. с. Сучасні тенденції в розвитку С. с. полягають в створенні мережі автономних сейсмічних станцій, що не обслуговують, систем групування з телеметричною передачею інформації, реєстрації її в цифровому вигляді і широкому узагальненні даних із застосуванням ЕОМ(електронна обчислювальна машина). Міжнародна С. с. ведеться Міжнародним сейсмологічним центром в Великобританії, де узагальнюються дані більшості сейсмічних станцій світу. Первинна інформація із станцій передається в сейсмологічний центр у вигляді даних про час вступу і амплітуди сейсмічних хвиль в спеціальному вигляді. Далі здійснюється обробка сейсмологічних даних на ЕОМ(електронна обчислювальна машина). В результаті систематично визначаються координати гіпоцентра і магнітуда землетруси.
Дані спостережень С. с. використовуються для вивчення сейсмічності і будови Землі, а також процесів у вогнищах землетрусів.
У міру розвитку уявлень про будову Землі, вогнища землетрусів, методів оцінки сейсмічної небезпеки завдання С. с. розширюються (наприклад, вводиться систематичне визначення додаткових параметрів вогнищ землетрусів — механізму вогнища, його розмірів і ін.). Передбачається складання статистичних узагальнень про землетруси, спеціальних сейсмологічних таблиць про особливості поширення сейсмічних хвиль і ін.
Дані С. с. публікуються в «Сейсмологічних бюлетенях мережі опорних сейсмічних станцій СРСР» (з 1962); «Землетрусах в СРСР» (Щорічник, з 1964); «Bulletin of the International Seismological Centre» (Edin., з 1967); «The Seismological Bulletin of the Japan Meteorological Agency» (Tokyo, Japan, з 1951).
