Саркоїдоз (Sarcoidosis), хворобу Бенье — Бека — Шаумана, системне гранулематозне (див. Гранулема ) захворювання людини; приголомшує різні органи і тканини, відрізняється різноманіттям клінічних проявів. Вперше описано як хвороба шкіри в 1889 французьким дерматологом Е. Бенье і норвезьким дерматологом Ц. Беком. Заслуга у вивченні С. як системного захворювання (1-я чверть 20 ст) належить шведському дерматологові І. Шауману. Причини виникнення С. невідомі; поширена раніше теорія його туберкульозного походження залишена більшістю фахівців. Мабуть, С. близький до ретікулезам . Приголомшуються шкіра (саркоїди Бека і ін.); периферія, лімфатичні вузли; внутрішньогрудні лімфатичні вузли і легені (найчастіший прояв); очі (іридоцикліт і ін.); кістки (множинний псевдокістозний остит); рідше нервова система і інші органи. Провідної клінічної ознаки немає, діагностика грунтується на сукупності даних: особливостей перебігу процесу (частіше хронічного), рентгенологічних симптомів поразки легенів, морфологічної структури (характерна саркоїдная гранулема, що складається з епітеліоїдних, лімфоїдних і гігантських кліток без явищ казеозного розпаду) і т.д. Прогноз у більшості хворих сприятливий, можлива мимовільна інволюція, особливо внутрішньогрудних поразок. Нерідкі рецидиви . Прогноз гірше при розвитку пневмосклерозу, поразці очей і центральної нервової системи. Смертність без лікування складає близько 5%. Лікування — тривале призначення кортикостероїдів.
Літ.: Рабен А. С., Саркоїдоз, М., 1964 (літ.); Lebacq Е., La sarcoïdose de Besnier — Boeck — Schaumann, Brux., 1964; 5-th International conference on sarcoidosis, Praha, 1971.
