Санітарна охорона грунту, система законодавчих, організаційних і санітарно-технічних заходів, направлених на запобігання забрудненню грунту нечистотами, промисловими і побутовими стічними водами, твердими покидьками (сміття житлових будинків і установ, відходи і покидьки промислових підприємств і підприємств громадського харчування і т.п.). Нечистоти і стічні води можуть загнивати, проникати з грунту в джерела питного водокористування і служити середовищем для розвитку або збереження збудників гострих шлунково-кишкових захворювань і гельмінтозів, а також комах — переносників збудників хвороб людини і тварин. Санітарно-епідеміологічна служба СРСР здійснює нагляд за дотриманням правил очищення території, спуску стічних вод, порядку видалення сміття і нечистот, правил використання полів зрошування, фільтрації, за станом каналізації, вигребов і т.д., а також систематично контролює санітарний стан грунту. У більшості зарубіжних соціалістичних країн заходу щодо С. о. п. проводяться так само, як в СРСР. У розвинених капіталістичних країнах питаннями очищення і благоустрою території займаються органи місцевої самоврядності; загальнодержавного законодавства, регулюючого С. о. п., не існує.
