Санітарно-захисна зона , зона розриву між промисловими підприємствами і найближчими житловими або суспільними будівлями. Створюється з метою захисту населення від впливу шкідливих виробничих чинників (шум, пил, газоподібні і інші шкідливі викиди, що містять промислові отрути). У СРСР ширина З.-з. з. встановлюється з такого розрахунку, щоб викиди від промислових підприємств, що досягають за її межами районів житлової забудови, не перевищували встановлених гранично-допустимих концентрацій . Залежно від міри шкідливості промислових викидів, що виділяються в атмосферу, досконалості технологічних процесів, наявність очисних споруд всі промислові підприємства підрозділяють на 5 класів з шириною З.-з. з. для підприємств 1-го класу 1000 м-коду, 2-го — 500 м-код, 3-го — 300 м-код, 4-го — 100 м-код 5-го — 50 м. Для промислових підприємств із замкнутим виробничим циклом, що не виробляють викидів в атмосферу, З.-з. з. встановлюють з врахуванням можливої аварійної ситуації. В окремих випадках (наприклад, при розташуванні житлових районів з підвітряного боку по відношенню до промислових підприємств) на вимогу органів санітарно-епідеміологічної служби ширина З.-з. з. може бути збільшена (у тому числі з перевищенням ширини З.-з. з. встановленою для промислових підприємств 1-го класу). Ті ж принципи лежать в основі створення З.-з. з. у зарубіжних соціалістичних країнах. У капіталістичних країнах загальнодержавне законодавство не передбачає встановлення З.-з. з.
