Сальері (Salieri) Антоніо (18.8.1750, Леньяго, поблизу Верони, — 7.5.1825, Відень), італійський композитор, диригент і педагог. З 1766 оселився у Відні, був придворним композитором (з 1774) і капельмейстером (з 1788); керував італійською оперною трупою (до 1790) і придворною співецькою капелою (до 1824). Автор багатьох опер, у тому числі «Арміда» (1771), «Визнана Європа» (1778, на відкриття театру «Ла Скеля», Мілан), ораторій, інструментальних творів. Зближувався з До. Ст Глюком, що сприяв постановці в Парижі опери С. «Данаїди» (1784). Серед учнів С. — Л. Бетховен, Ф. Шуберт, Ф. Ліст і ін. Легенда про отруєння їм В. А. Моцарта покладена в основу маленької трагедії А. С. Пушкина «Моцарт і Сальері».
Літ.: Штейнпресс Би., Міф про сповідь Сальері, «Радянська музика», 1963 № 7; його ж, 13 легенд про Антоніо Сальері, «Музичне життя», 1963 № 23; його ж, Сальері сьогодні, «Радянська музика», 1975 № 3.
