Ріман (Riemann) Карл Вільгельм Юліус Хуго (18.7.1849, Гросмельра, поблизу р. Зондерсхаузен, — 10.7.1919, Лейпціг), німецький музикознавець. Професор Лейпцігського університету (з 1901), директор заснованого ним інституту музикознавства (Collegium musicum, з 1908), інституту музичної науки (з 1914). Діяльність Р. охоплює всі області музичної теорії, а також історію музики, музичну естетику і критику. При аналізі музичного твору він залучав дані природознавства для пояснення явищ гармонії, ритму, музичної форми, агогики і ін. З його ім'ям пов'язаний розвиток так званої функціональної теорії в музикознавстві. Спираючись на погляди Ж. Ф. Рамо, Р. розробив систему функціональних стосунків акордів. Серед багаточисельних робіт Р. — «Музичний словник» (1882), що витримав потім 12 видань і переведений на багато мов (русявий. пер.(переведення) 1901), «Керівництво по історії музики» (т. 1—5, 1901—13). Труди Р. збагатили музикознавство важливими теоретичними виводами, в той же час в них позначилася обмеженість позитивістської методології автора, частенько відсутність справжнього історизму. Почесний член Національної академії «Санта-Чечилія» в Римі (1887), королівській Академії у флоренції (1894), Музичній асоціації в Лондоні (1900), почесний доктор музики Едінбурзького університету (1899).
Літ.: Мазель Л., Функціональна школа, в книга: Рижкин І., Мазель Л., Нариси по історії теоретичного музикознавства, ст 1, М., 1934; Історія європейського іськусствознанія, т. 4, книги 1—2 — Друга половина XIX ст — нач. XX ст, М., 1969.
