Розчини полімерів, термодинамічно стійкі однорідні молекулярно-дисперсні суміші полімерів і низькомолекулярних рідин. У розбавлених Р. п. макромолекули відокремлені один від одного, і вивчення властивостей Р. п. (оптичних, електричних, гідродинамічних) дозволяє отримати кількісну інформацію про молекулярну масу і молекулярно-масовий розподіл розчиненого полімеру, розміри, форму і жорсткість макромолекул. Посилення міжмолекулярної взаємодії з підвищенням концентрації приводить в Р. п. до появи тривимірної сітки зв'язків, аж до застигання (див. Гелі ), а також до формування флуктуаційних або стійких ассоциатов різної форми, які можуть наближатися по своїх розмірах до колоїдних часток (див. Дисперсні системи ). У багатьох практичних випадках кордон між Р. п., холодцями і колоїдними системами умовна і визначення її може залежати від прийнятого методу дослідження. Розчинність полімерів залежить від хімічної будови їх ланцюгів, природи розчинника і температури.
Унаслідок гнучкості макромолекул в Р. п. з'являється відома незалежність руху окремих частин молекули, що відбивається на багато вимірюваних властивостях Р. п. як різке збільшення числа часток розчиненого компонента, що здається, в порівнянні з його дійсним вмістом. Тому для Р. п. характерні дуже висока в'язкість, сильна залежність в'язкості від концентрації, а також ряд термодинамічних аномалій в порівнянні з розчинами низькомолекулярних з'єднань. Із-за малої швидкості дифузії макромолекул спостерігається дуже повільне наближення до рівноважного стану при змішенні і утворення Р. п. через стадію набухання полімеру. Р. п. володіють в'язкопружними властивостями, а концентровані розчини, подібно до гум, здібні до високоеластичних деформацій (див. Високоеластичний стан ).
Р. п. широко застосовують при здобутті волокон і плівок, клеїв, лаків, фарб і ін. виробів з полімерних матеріалів. Введення в полімер малих кількостей розчинника (пластифікатора ) використовують в технології полімерів для зниження температур склування і текучості, а також для пониження в'язкості розплаву.
Літ.: Тагер А, А., Фізіко-хімія полімерів, 2 видавництва, М., 1968, гл.(глав) 13—17; Квіток Ст Н., Еськин Ст Е., Френкель С. Я., Структура макромолекул в розчинах, М., 1964; Моравець Р., Макромолекули, в розчинах пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1967; Папков С. П., Физико-хімічні основи виробництва штучних і синтетичних волокон, М., 1972.
